Музей декоративного мистецтва демонструє онлайн-колекцію творів Світлани Голембовської

Композиція «Бонсай» 1990 рік. Фото: Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Композиція «Бонсай» 1990 рік. Фото: Національний музей українського народного декоративного мистецтва

Декоративні скульптурки майстрині, сповнені любов’ю, світлом і щедрими емоціями, не втрачають й зараз популярності серед колекціонерів порцеляни.

З нагоди 95 річниці від дня народження художниці Національний музей українського народного декоративного мистецтва розповів про її життєвий та творчий шлях та презентував унікальні світлини її робіт з власної колекції.

Народилася Світлана Голембовська (Болзан) в місті Одесі. Професійну освіту здобула в Одеському художньому училищі ім. М. Грекова як художниця-керамістка. Вчителями були відомі художники Михайло Жук та Сусанна Сарапова.

Після закінчення училища отримала направлення на Київський експериментальний кераміко-художній завод, де створила серію статуеток на дитячу тематику, які тиражувалися на багатьох фарфорових підприємствах.

Серед них фігурки «Дівчинка з цуценям», «Лижник», «Сніговик», «Дівчинка з м’ячем», «Маленька мама», «Нове плаття», «Діти з голубами», «Господарочка», «Вершник».

На думку мистецтвознавців, ці маленькі скульптурки порцелянових дітлахів дозволяють досліджувати побут малечі у 50-60-х роках минулого століття.

Скульптурка «Дівчинка з ведмедиком».Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Скульптурка «Вершник».Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Скульптурка «Нове платтячко» 1957 рік. Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Скульптурка «Лижник» Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Скульптурка «Маленька господиня». Національний музей українського народного декоративного мистецтва

При наявності сюжетного задуму Світлана на перший план виводить стан і настрій дитини. Симпатичні, зворушливі мордочки з пухкими щічками, великими і яскравими бантами дівчаток і захоплених хлопчаків — майже живі, безпосередні, вони щасливо посміхаються у безхмарному світі…

5 скульптурок: «Лижник», «Діти з голубами», «Дівчинка з собачкою», «На святі», «Вершник» запустили у виробництво та випускали тривалий період на Ризькому порцеляно-фаянсовому заводі в Латвії.

За свідченнями мистецтвознавців, це єдиний випадок такого масштабу в українському фарфорі радянського періоду.

Блюдо «Обереги». 2007 рік. Фото: Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Фото: Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Набір для напоїв «Курочка ряба».Фото: Національний музей українського народного декоративного мистецтва

«Подальша доля Світлани Голембовської була пов’язана з Київським заводом художнього скла. Для серійного виробництва нею були створені різноманітні за формами та кольором набори для напоїв, десерту, квасу, вази для квітів, печива, фруктів виготовлені з кольорового скла та безбарвного кришталю. Але найбільшу цінність складають авторські вироби, які виготовлялися в обмеженій кількості. До них належать, зокрема, композиції «Квітка папороті — квітка щастя», «Бонсай», «Колібрі», «Золота осінь», «Квітка полонини», блюда «Золоте цвітіння», «Обереги», «Лілея», набір для крюшону «Весільний», комплект для напоїв «Курочка ряба», — розповідають про творчість мисткині співробітники музею.

Композиція «Квітка папороті- квітка щастя». Фото: Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Вази «Дніпровські хвилі». 1989 рік. Фото: Національний музей українського народного декоративного мистецтва

Також, особливе місце у творчості Світлани Голембовської займало оздоблення виробів матовим гравіюванням. Це вази «Весна», «Троянда», «Цвіте калина біла», декоровані маками, хризантемами, трояндами, цвітом калини.

У колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва зберігаються 25 творів фарфору та 227 творів художнього скла авторства мисткині.

На жаль, у зв’язку з війною постійна експозиція музею, тимчасово не доступна, тож шанувальники мистецтва можуть побачити твори з колекції музею онлайн, або ж відвідати інші заходи, що проходять у виставкових залах.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»