Вісім років пролежав у дворі поліцейської управи: цікаві факти про пам’ятник Богдану Хмельницькому у Києві

134 роки тому, 23 липня 1888-го, на Софійській площі відбулося освячення пам’ятника Богданові Хмельницькому.

До річниці відкриття «Вечірній Київ» підготував найцікавіші факти про історію монумента, який сьогодні вважається візитівкою міста — хоч і планувався на початку як політичний проєкт.

1. Пам’ятник видатному українському Гетьману є одним із трьох найдавніших пам’ятників, встановлених у Києві. Полководець на коні поступається лише Колоні Магдебурзького права (1802 р.) та Пам’ятнику Князю Володимиру Великому, який встановлений у 1853 році на Володимирській гірці.

2. Ідея створення монумента виникла серед громадськості міста за ініціативи історика та професора Київського університету Миколи Костомарова ще у 1840 роках.

3. Над розробкою пам’ятника працював з 1860 років спеціальний комітет на чолі з вченим Михайлом Юзефовичем, відомим своїми імперськими та українофобськими поглядами.

За такого керівництва, перший варіант пам’ятника, створений скульптором Михайлом Микешиним, мав відверто шовіністичний характер та викликав неоднозначну реакцію у суспільстві.

За проєктом, кінь Гетьмана скидав польського шляхтича, єврея-орендаря та єзуїта зі скелі, перед якою малорос, червонорос, білорус та великорос слухали пісню сліпого кобзаря.

Тоді як барельєфи п’єдесталу зображали різні сцени з життя Богдана: битву під Збаражем, Переяславську раду та в’їзд гетьмана до Києва.

4. Через брак фінансування від влади та неоднозначне сприйняття неполіткоректних ідей, кінцевий варіант пам’ятника значно спростили.

І обмежилися лише фігурою Богдана Хмельницького з булавою на коні. Кошти на нього вдалося зібрати лише наприкінці 1870-х років.

5. Портретні риси та особливості Гетьмана відтворили з допомогою консультацій професора-історика Володимира Антоновича.

6. Пам’ятник відлили з перетопленого брухту, який пожертвувало Морське відомство. За рік монумент привезли до Києва, але через відсутність постаменту — скульптура впродовж 8 років пролежала у дворі Старокиївської поліцейської управи.

Тогочасні кияни любили жартувати: «Не встиг приїхати Гетьман до Києва, як його вже заарештували».

7. Проблему постаменту вдалося вирішити лише у 1885-ому завдяки відомому зодчому Володимиру Ніколаєву — одному з найбільш плідних та успішних архітекторів Києва кінця ХІХ — початку XX сторіччя.

Каміння для пам’ятника, що залишилося після будівництва Ланцюгового мосту у 1853 році, передала зі своїх складів управа Київської фортеці.

А сам Володимир Ніколаєв не лише працював над проєктом безоплатно, але завдяки значному заощадженню коштів, зумів спроєктувати та реалізувати ще й спеціальну огорожу з ліхтарями.

Одним із меценатів на завершальній стадії будівництва виступив відомий підприємець Павло Харитоненко.

8. Спочатку пам’ятник хотіли поставити поблизу Бессарабської площі, але потім міська влада вирішила встановити його там, де, за свідченнями істориків, кияни зустрічали Богдана 23 грудня 1648 року після перемоги над Пилявцями.

9. Відомий курйозний випадок відбувся при встановленні пам’ятника. За задумом, Гетьман мав вказувати булавою у напрямку Польщі, однак з’ясувалося, що у такому положенні кінь Гетьмана опинявся хвостом до Михайлівського золотоверхого монастиря. І це відповідно спричинило обурення представників церкви.

«Таке положення кінної фігури перед Святим вівтарем є непристойним та образливим для релігійних почуттів вірян та шанувальників православної святині…» — зазначили у своєму зверненні до київської влади представники духовенства.

Як наслідок, монумент таки розвернули. Але й на цьому претензії до батька Хмеля не припинилися.

Щоб задовольнити усі вимоги, булава Гетьмана, яка мала розміщуватися у бік Польщі, розташувалася приблизно в сторону Швеції, породивши загальновідому міську легенду про те, що Богдан своєю булавою насправді вказує на Москву… І це при тому — доречно нагадати — що проєкт монумента затверджувався у Петербурзі.

10. Чимало суперечностей викликали й написи на постаменті. За первинною ідеєю, напис на пам’ятнику мав бути таким: «Згине Польща, згине, а Русь буде панувати».

Але, оскільки проєкт затверджувався у Петербурзі, то замість першого, з’явилися три нові варіанти напису.

Один текст був таким: «Богдану Хмельницькому єдина й неподільна Росія». Другий: «Волимо під царя східного православного». І третій: «Богдан Хмельницький», а поруч — дві дати через риску «1648-1888» (дата початку повстання Богдана Хмельницького та дата відкриття пам’ятника).

Остання ідея була відхилена через помилкове ототожнення цих дат з роками життя Гетьмана.

Решта надписів були встановлені на монументі та проіснували до 1920-х років. З того часу їх замінили на досить лаконічний «Богдан Хмельницький 1888», який можна побачити й до наших днів…

11. У 2015 році завдяки сучасним технологіям українським інженерам вдалося оживити монумент.

У спеціальній 3D-інсталяції, проєкція гетьмана рухалася верхи на коні, символізуючи Україну, яка не стоїть на місці, та безперервний розвиток українців, які власними силами рухають країну вперед та вражають світ.

Нагадаємо, що у березні монумент Богдану Хмельницькому, як й інші відомі столичні пам’ятники, захистили від можливих руйнувань.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»