Знищені росіянами музеї та театри відбудують по камінчику, як Дрезден, — Дорж Бату

Дорж Бату (Андрій Васильєв) презентував п’яту свою книгу — «КОКО 2.0». І при цьому досі стверджує, що не письменник, а автор, бо його письмо — це хобі, а не професія. Він розповів киянам про те, як поєднує створення неймовірних історій та роботу в авіакосмічній галузі (спочатку в Центрі керування польотами NASA, а з 2020 року — в засекреченій структурі).

Зустріч відбулася у Центральній бібліотеці імені Тараса Шевченка для дітей. Простора зала на другому поверсі була наповнена вщерть людьми, багатьом не вистачило крісел, і довелося слухати презентацію стоячи. І ніхто не нарікав, бо нагода побачити улюбленого автора була справді унікальна. У Києві та Львові було заплановано тільки по одному творчому вечору.

Модерував генеральний продюсер Ukrainian Fashion Week Володимир Нечипорук. Це не випадково — головною героїнею нового роману Доржа є сама Коко Шанель. Автор «оживив» творчиню «маленької чорної сукні» та переселив у Нью-Йорк XXI століття і залишив розгадувати різні загадки, зокрема, як і навіщо відбуваються мандрівки у часі. Консультанткою з питань високої моди, а також авторкою передмови, є дружина Доржа — Ярина Жук, відома американська модельєрка.

«Після виходу „Моцарта 2.0“ я найчастіше чув запитання про те, чи буду продовження цієї історії. І от сьогодні є „КОКО 2.0“. Книга вийшла дещо пізніше, ніж ми планували. Коли росія напала на Україну, то думав, чи на часі ця розповідь, чи зможуть читати українці у такий страшний час. Переломним моментом стало повідомлення про знищення музею Марії Примаченко у Іванкові. Тоді чітко зрозумів, що росіяни не можуть знищити нашу культуру. Нам потрібно випускати книги, проводити виставки — це одна із форм спротиву. Тож сів і доопрацював роман», — розповів Дорж.

НАЦІОНАЛЬНІСТЬ, ЯК ВИБІР

Бурят за національністю він неодноразово наголошував, що не вважає тих окупантів, що чинили звірства на Київщині, — бурятами. Це росіяни бурятського походження, їхня національна приналежність — знищена. До речі, про трагедію свого народу Дорж розповідає у «Таємниці Старого Лами». Історія самого Доржа теж вартує захоплюючого роману.

Народився і виріс в Бурятії, закінчив Бурятський державний університет. За освітою історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. Якийсь час працював у Москві. Згодом переїхав жити до України. Працював телевізійним журналістом на каналах «1+1» та «Інтер». Переїхавши до США, працював кореспондентом «Голосу Америки» та «ТСН». Член Медіакорпусу ООН. У 2013 році покинув журналістику і став працювати у авіакосмічній галузі.

Зараз він живе у США, є спеціалістом із траєкторій космічних апаратів та українським письменником. Для США — це абсолютно нормальна історія, коли люди обирають собі ідентичність. Тому не бачать нічого дивного у тому, що бурят за походженням може бути палким українським патріотом.

Він пригадав, як почав говорити українською — треба було записувати стендап для сюжету. Щоб вимовити декілька фраз довелося зробити 40 дублів, але, зрештою, зробив це. Львівські колеги-журналісти ще й досі пригадують і регочуть, як Дорж (а тоді ще Андрій Васильєв) із серйозним обличчям сказав репліку про те, що «встановлення дідуха — це давні традиції нашого народу». Але бурятське походження не завадило опанувати українську так, що коли на початку 2000-х він їздив у відрядження до Києва, то його перепитували, чи він зі Львова, і припускали, що він, мабуть, гуцул.

ЗАВДАННЯ НА МАЙБУТНЄ

Дорж Бату усім серцем зараз вболіває за Україну. Бере участь у різних проєктах на підтримку військових та переселенців. Не менш важливою є його професійна робота, про яку розповідати не може, але запевняє, що кожен пуск росіянами ракет по мирних українських містах та селах зафіксовано. Усі ці дані колись стануть доказами обвинувачення на процесі проти росії.

«Нещодавно був у Дрездені і уважно приглядався до цього міста. Під час Другої світової війни авіація США та Британії знищила його. У ньому не залишилося жодної вцілілої будівлі. Після війни німці відновили все, склали по камінчику, як пазли. Коли стоїш перед собором, то він нагадує шахову дошку, де обпалені тим страшним вогнем камені чергуються із новими. Те саме треба буде зробити Україні, щоб залишитися країною, зберегти свою ідентичність — відбудувати музеї Примаченко, Сковороди, театри», — впевнений Бату.

Він зазначає, що американські та й не тільки кадрові військові вражені теоретичною підготовкою українських воїнів. Їм не треба багато часу для того, аби опанувати нові види озброєнь, бо мають дуже добру теоретичну базу. «Думаю, що при потребі льотчики за три місця опанують керування F-16. Українці — дуже вмотивовані», — пояснює письменник.

КНИГИ У ЧАС ВІЙНИ

А книги доречні навіть під час війни. Доказом цього для письменника є численні фото із книгами Доржа Бату від бійців із окопів. Можливо секрет у іскрометному почутті гумору, яке є у всіх героїв його творів. Та й сам автор підкреслює, що завжди використовує гумор із життя, але тільки такий, який нікого не ображає.

Щодо планів на нову книгу, то Дорж поки що взяв паузу. Каже, що можливо, колись і напише книгу про тероборонівця, який опинився на фронті. Хоча, дуже обережно ставиться до цієї ідеї, бо в Україні уже є таке потужне явище, як ветеранська література — «голос війни». Серед тих, кого сам читає, назвав Руслана Горового, Мартина Якуба, Ілларіона Павлюка, Євгенію Кузнєцову.

Щодо його нового роману «КОКО 2.0», то, судячи із довжелезної черги за книгами під час презентації, та численних запитів на сайті «Видавництво Старого Лева» матиме черговий бестселер.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»