Як знані київські охоронці пам’яток стали волонтерами й допомагають людям по всій Україні

У розбомбленому селі на Чернігівщині. Фото: Ольга Рутковська
У розбомбленому селі на Чернігівщині. Фото: Ольга Рутковська

Столичні науковці — відомі захисники пам’яток — стали волонтерами Червоного Хреста.

Вони розповідають про кинутих стареньких, розбиті села Чернігівщини, знищені пам’ятки архітектури й про неймовірну силу та згуртованість українців по всій країні.

«Вечірній Київ» говорить з Ольгою Рутковською, членкинею Українського Національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток та визначних місць (ІКОМОС), та Віталієм Білецьким. Обоє — члени Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, співзасновники Історико-культурного центру «Річкова Брама Києва» та «Музею на Поштовій площі», члени Громадської ради при Подільській РДА.

Віталій Білецький та Ольга Рутковська на території «Музею на Поштовій площі»

З початком російського наступу вони взялися робити те, що країні в першу чергу потрібно — допомагати потребуючим.

УКРАЇНЦІ МИТТЄВО ОРГАНІЗУВАЛИСЯ В ПОТУЖНИЙ ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ

У перший день війни, не потрапивши до Києва з відрядження з західної України, їм довелося їхати у Івано-Франківськ та три доби відслідковувати, як дістатися столиці, а паралельно допомагати місцевим, бо всидіти на місці було неможливо.

Ольга Рутковська зауважує, що в Україні люди дійсно швидко гуртуються. Отак при Франківській облраді одразу виник мобільний штаб.

«Поки налаштувалися на Київ, кілька днів там робили. Нам казали: куди ви претеся, ви не проїдете. Та плювати, що значить я не поїду до дому в свій Київ?! Тому пробиралися манівцями через Вінницьку область. По дорозі, маючи знайомих у північній та східній Україні, збирали від них та передавали інформацію про рух окупантів. Тоді навіть звичайні продавчині з магазинів рахували техніку», — говорить Віталій Білецький.

У ті дні голова Громадської ради при Подільській РДА Тарас Білінський облаштував один з перших громадських гуманітарних штабів під егідою фонду «Єдина країна» — для мешканців, що залишилися у місті та для допомоги армії. Тому Ольга та Віталій разом з Білінським взялися до волонтерської роботи фонду.

«Справжню війну я побачив, коли ми приїхали у справах на Виноградар, звідти наші зупиняли ворожу колону реактивною артилерією, працювали „Гради“. У той момент зателефонувала наша подруга, теж членкиня Громадської ради при Подільській РДА, голова Подільського районного Червоного Хреста Альона Гребенчукова. Вона з сім’єю три доби виходила з окупації з Демидова. Ми поїхали їх забирати. Тоді якраз орки пішли на прорив, і от я їх побачив наживо, хоч і здалеку — рашистів, які прийшли нас вбивати», — розповідає Віталій Білецький.

Альоні з сім’єю вдалося полями вийти на наших військових, після того, як зрозуміли, що з дітьми в селі у погребі не виживуть. У якийсь момент, коли був проміжок між атаками, вони рушили на Київ пішки. Було складно й страшно. Але вони вийшли фактично на наш блокпост. Там ми їх і забрали.

«Ми тоді не були певні, що вдасться повернутися до Києва, могло бути і так, що залишилися б ночувати з військовими на узбіччі. Однак, вдалося повернутися в Київ. Після цього долучилися як волонтери до Подільської організації Червоного Хреста», — говорить Ольга Рутковська.

НА ПОДОЛІ ГОДУВАЛИ ПОКИНУТИХ ЛІТНІХ КИЯН

У Києві в ті дні зупинилося все — транспорт, торгівля, аптеки, а волонтерам з Подолу треба було якось накопичити все те, чим можна допомогти і людям, і військовим.

Найскладніше було з літніми подолянами: люди кидали старих батьків у місті, а самі виїжджали. Таке було не тільки на Подолі.

«Ми почали працювати на тій території (Старий Поділ), де більш-менш знаємо мешканців, щоб забезпечити їх продуктами, ліками, гарячою їжею. Продукти доставляли із заходу України, бо у Києві погано з тим було, у гуртівнях все швидко розкупили. Виводячи колону за колоною під егідою Червоного Хреста зі столиці на Хмельницький, назад поверталися з повними великими бусами продуктів. Везли з Меджибожа, Рівного, Тернополя, щоби зробити тим, хто нікуди не може виїхати якусь продовольчу «подушку», — говорить Ольга Рутковська.

На той момент заповідник «Меджибізька фортеця» розгорнув центр на 50 людей з теплими кімнатами та їжею, щоб біженці могли переночувати. Летичівський костел також зустрічав людей на ночівлю.

«А на старому Подолі подолянин Ігор Зубков, з друзями почав влаштовувати повноцінні бомбосховища з вентиляцією, щоб мешканці старих будинків не ходили у підвали, які могли стати братською могилою, якщо будинок завалиться. Тобто всі мобілізувалися, працювали спільно. Голова адміністрації району Сергій Коваленко допомагав скрізь. Навіть там, де ніхто не міг. Раз ми з Ольгою поверталися з продуктами з Меджибожа й не встигали до комендантської години. Тільки Коваленко зумів домовитися, щоби нас пропустили з Білої Церкви до Києва крізь всі блокпости, адже на той час у нас закінчилася перепустка», — додає Віталій Білецький.

Він розповів, що у Харкові, коли евакуювали з Салтівки літню хвору маму Аннабелли Моріної, на власні очі побачив, як страшно виживають кинуті старі люди під обстрілами без допомоги.

«Тоді неподалік у будинок потрапила ракета, стояв гуркіт та пилюка. І тут з вікна незнайома бабуся просто викинула рушничок, тому що не могла докричатися, було шумно. Вона побачила Червоний Хрест на нашій машині. З’ясувалося, що вона не могла ні з ким зв’язатися, до неї ніхто не приїздив, всі боялися. Все, що у нас було у машині — іжа, ліки — віддали їй. Потім Анабелла підняла всіх своїх харківських знайомих, щоб бабусі допомогли, бо вона не могла пересуватися навіть квартирою», — розповів Білецький.

Щодо допомоги військовим, то її організовано спільними зусиллями громадської організації «Музей на Поштовій» та фонду «Єдина країна», волонтери возять все необхідне на передову. Допомога йде також вимушеним переселенцям, що опинилися у Києві та області з маленькими дітьми.

«Ми паралельно і незалежно від Червоного Хреста допомагаємо військовим близько 10 підрозділів. Наші захисники постійно звертаються через запити. Від наших дівчат- киянок, які поїхали в евакуацію, з Польщі активно йде взуття, форма, шоломи. Знайомі у Дніпрі налагодили виробництво плитоносок, жилетів. Їх безкоштовно передаємо: їздимо до захисників, або Новою Поштою надсилаємо чи військові самі забирають, коли є нагода», — пояснює Ольга Рутковська.

РОЗОРЕНА ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ: ТАМ ЛЮДИ ПОТРЕБУЮТЬ ВСЬОГО

Віталій та Ольга розповідають про окремі експедиції проведені за підтримки Подільського Червоного Хреста у Чернігівську область у вщент розбомблені села.

На фото гуманітарний вантаж у селах Чернігівської області

Пані Ольга говорить, що у селах Киїнка, Шеставиця, що поряд з Черніговом, селяни нікуди не тікають зі своєї землі.

«У них будинки в руїнах, а люди залишаються вдома: садять городи, сіють, хоч не мають де жити. Уявіть собі ситуацію, коли людина залишилася одна на своїй території, і їй потрібно абсолютно все, бо в неї дім розбомблений», — пояснює Ольга Рутковська.

Село Киїнка — величезне, на три тисячі мешканців, і в ньому 60 відсотків будинків зруйновані снарядами «Смерчів».

«Туди допомогу возити не перевозити. Дуже багато потреб — від хліба до будматеріалів. А також предмети гігієни, постіль, одяг. Селищний голова робить все можливе, шукає волонтерські організації, які готові долучатися, тих, що завозить будматеріали — це теж волонтерська робота», — додає Ольга Рутковська.

Віталій Білецький наводить приклад села Поташня біля Бородянки, де люди згуртувалися й самі ремонтують житло.

У містечках і селах біля столиці також працюють волонтери, що згуртувалися під егідою столичного урбаніста Віталія Селика. Це бригади з фахівців та робітників-добровольців, що ремонтують оселі, які можна полагодити поточним ремонтом. Проблема з тими будинками, де відсутні господарі, а споруди потребують консервації хоча б від замокання. Тут має діяти окрема урядова програма.

Віталій пояснює: «Держава вчасно дала інструкцію, що людям робити в першу чергу. Це дозволяє оцінити наслідки, і потім колись отримати відшкодування. Зрозуміло ж, що настачити грошей, щоб допомогти всім одразу не реально. На волонтерських засадах можна швидше відремонтувати житло, але папірець від держави необхідний, адже дає підстави для компенсації. При цьому фахівців з будівництва та реконструкції вистачає, вони можуть надавати експертні висновки щодо руйнувань. Тому варто все ж таки пройти процедуру, запропоновану державою».

«Що робить швидко держава й ми були справді вражені — це без затримок виплачує пенсії та ремонтує розбиті ворогом дороги. Зруйновані мости, шляхи — це дуже важливо. Ми постійно на машині й бачимо, як покращується логістика. У нас на очах це робилося у Київській, Чернігівській областях. Прибрати з доріг ту палену техніку — теж колосальна робота», — стверджує Рутковська.

ВОЛОНТЕРИ КУПУЮТЬ ЯКІСНІ ТУРНІКЕТИ ЗА ДОЛАРИ

А от настачити всього для армії — це консолідований рух волонтерів та держави. Волонтерський рух, що згуртувався й почав системну роботу — крапля вкладена кожним — важлива річ. Волонтери підтверджують: наразі колосальні людські сили приведені у рух задля потреб військових, оборони, гуманітарних потреб.

На початку липня «Музей на Поштовій» разом з Meds UA передали хлопцям на фронт потрібні медикаменти В центрі фото Віталій Білецький

15 липня у Києві відбудеться волонтерський форум, ініційований серед інших благодійним фондом «Єдина Країна», на якому обговорюватимуть проблеми у роботі та шляхи їх подолання. В тому числі логістичних, комунікаційних, фінансових проблем, адже не секрет, що більшість активних волонтерів вже у величезних особистих банківських кредитах.

Віталій Білецький днями повернувся з півдня України, був на самому передку, куди відвозили буси з їжею та амуніцією, засобами зв’язку. Тому, що захисників з тероборони, яких перевели з Києва на південь, забезпечують не так як ЗСУ й вони мають потреби.

«Зараз ми збираємо ліки для тероборони, літні берці, шоломи, які неможливо замовити у виробника, адже він працює на спецзамовлення. До нас постійно йде підвоз цих необхідних речей. Часто люди самі купують для своїх військових китайські вироби, які не захищають, а ще й калічать», — пояснив пан Віталій.

Він розповів, що депутат Київради Костянтин Богатов замовив і доставив для бійців за власні кошти американські турнікети: «Щоб ви розуміли: 36 доларів у США коштує один такий турнікет. Тому ми знаємо, що повністю зібрана тактична аптечка це знахідка».

Ольга та Віталій з вантажем допомоги прямують на південь

Волонтери вважають, що кількість тренінгів з тактичної медицини, які проводить Червоний Хрест для населення, потрібно збільшувати, щоб люди не розгубилися й могли самі собі допомогти до приїзду лікарів.

«Потрібно робити такі тренінги для військових та населення. На кожному під`їзді чи на платіжках має бути роз’яснення перших правил домедичної допомоги, а також як використовувати укриття. Щоб не розгубитися й не завдати собі шкоди».

ПАМ’ЯТКООХОРОНЦІ УКРАЇНИ ЗБИРАЮТЬ ДОКАЗИ ПРОТИ РАШИСТІВ ДЛЯ СУДУ

Ольга Рутковська розповіла, що наразі для пам’яткоохоронців України найважливішою темою є відновлення зруйнованого окупантами культурного та архітектурного надбання.

«Руйнування насправді неймовірні. Нас в буквальному сенсі знищують як націю, стираючи наші пам’ятки. Адже рашисти дуже добре розуміють нашу відмінність від них, нашу ідентичність. Нині пам’яткоохоронці країни гуртуються й проводять спеціальні заходи», — розповідає пані Ольга.

Так, експедиція Українського товариства охорони пам’яток пройшла у Чернігівській області, де фахівці задокументували стан руйнації об’єктів культурного надбання.

Нині йдеться про знищення понад 400 пам’ятників архітектури та історії на територіях бойових дій.

«Наразі всі факти руйнування потребують ретельного юридичного документування. Скоро постане питання про відновлення. І не Україна має вкладати в це кошти. Розмір відшкодування можливо чітко визначити, але росія досі не визначена як країна-терорист, в міжнародно-правовому полі досі немає оцінки факту нападу. Наразі держава, Кабмін роблять все для виправлення цього становища. Проте не все від них залежить», — говорить Ольга Рутковська.

Вона пояснює, що у України є досвід позовів до міжнародного Лондонського суду, що працює з такими проблемами. Це дуже важливо для того, щоби стягнути компенсацію від росії за знищення, руйнацію пам`яток та кошти на відновлення.

«Вечірній Київ» повідомляв, що у столичній мерії нагородили волонтерів, які допомагали виготовляти протитанкові їжаки.

Фото: Ольга Рутковська

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»