Від українських героїв до Бориса Джонсона: у столиці представили роботи Романа Бончука

Ця виставка у Музеї Києва — спроба митця-інтелектуала осмислити наше героїчне минуле та провести паралелі зі вже відомими історичними досвідами.

Художник намагається доносити певні месиджі в різних формах, образах і символах.

«Завжди спостерігаю, що говорять люди, як реагують на події. Ця інформація накопичується, накладається ретроспективний, історичний аспект — так і з’являються твори, — розповідає Роман Бончук. — Перед війною в мене була внутрішня драма, постійно малював політиків, бачив багатоструктуровану боротьбу. Ці дослідження завершилося тим, що я почав їх консервувати їх і трилітрові банки. Не міг зупинити цей процес».

Почалася війна — і всі люди, як і автор, відчули градус того, що відбувалося у суспільстві.

«Сьогодні сотні моїх робіт поїхали по Європі. Це одна із форм мобілізації нашої культури. Впевненість у тому, що ми є лідером світового масштабу, — вважає художник. — Ми перебуваємо в епіцентрі подій. Маємо цим пишатися і вірити в завтрашній день. Що однозначно переможемо. Бо ми для цього створені. Ми нація, яка завжди буде на першому плані. Я буду і далі малювати, показувати людям і вселяти надію, що все буде добре».

У першій роботі зобразив кінець росії

«З початком війни не думав, що буду писати. Як і всі, занурився у події, читав новини, стрічку Фейсбуку, — пригадує Роман Бончук. — Уночі допомагав патрульним тероборони, робив їм каву. Моя майстерня розташована поряд з їх пунктом. Тоді товариш порадив мені вночі не «сидіти» в новинній стрічці, а малювати. У першу ж ніч зробив 5 малюнків. Цей час зручно було використовувати для творчості. Вдень, як лакмус, всотуєш інформацію, а вночі трансформуєш.

Першим зробив сюжет, що росії кінець, рфія буде зруйнована. Провів аналогію з популярними в мистецтві сценами — загибель, апокаліпсис. Мої месиджі як художника поступово переходили в саркастичну та іронічну форму. Спілкуючись з військовими, зрозумів, що вони це сприймають, що мене ще більше надихнуло. Перша серія — «Військовий щоденник» — одразу поїхала в Англію».

Всі свої емоції та роздуми, біль і драму митець втілював у роботах. Так з’явилися серії «Мегасталь» про Азовсталь, «Непереможні» про політичних гравців, «Свобода, дарована творцем». Далі Роман Бончук приступив до постаналітики, аналізуючи події та даючи прогнози. «Моє завдання — нести позитивний прогноз, який надихатиме людей, я впевнений, що перемога буде за нами», — зазначив він.

Портрети та відсилання до світового мистецтва

Твори митця представлені у двох виставкових залах першого поверху Музею історії Києва.

Серія «Параноя мордору» — це парафрази-репліки зі світового живопису. У творах можна розпізнати знайомі сюжети з творчості Бекона, Ваг Гога та інших митців.

Окремий цикл складають портрети політиків та лідерів думок — Джо Байден, Шон Пенн, Олексій Арестович, Борис Джонсон.

«Хотів не просто показати їх, а дати зрозуміти, що в їх взаємодії і криється перемога. На одній з робіт Байден жестом демонструє, що Україна — це круто. На іншій зображені Зеленський, Джонсон, Дуда і Байден. Це новий світовий порядок, можливості нових формацій та політичних уній», — розповідає Роман Бончук.

Після трагедії в Бучі митець створив триптих, що відсилає до сюжету, коли Юдиф вбиває Олоферно (одна з робіт має промовисту назву «Ліквідація окупанта»). Роботи поруч присвячені новому поколінню та зброї Джавелін — «Джа-родина» Йосип з Марією і Джавеліном, дитина, що сидить з Джавеліном тощо.

У другому залі можна роздивитися портрети впізнаваних героїв сьогодення. Зокрема, тернопільського морпіха Михайла Діанова з «Азовсталі», його портретів художник створив не менше 20-ти. Або Сергій Волинський, якого митець також неодноразово зображав. «Намагаюся в кожному знайти архетип», — пояснює Роман Бончук. Тут же є портрети Володимира Зеленського, Валерія Залужного.

У картині «Столітня перспектива» художник звертається до відомого сюжету Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Окремий цикл присвячений Тарасу Шевченку, що змальований в різних образах, зокрема і з сучасною зброєю.

В цьому залі представлена і графіка митця, кожна робота є рефлексією на конкретні події.

«Мені наснився сон, в якому побачив золотий храм на території Азовсталі. Малював в шести форматах. Форми буддійського храму знаходив в будові заводу, — пояснює Роман Бончук. — В іншій роботі досліджував феномен Патрона, вбачав його в єгипетських фресках».

Також художник втілив боротьбу воїна світової волі проти абсолютного зла, зобразив палацовий переворот, корабель, який тоне, знесення монумента на честь воз’єднання України з Росією, присягу захисників тощо.

«Переосмислюю події з точки зору культурології, філософії, світового живопису, — зазначив автор. — Намагаюся донести: те, що зараз відбувається — це результат цілої світової історії. До цього йшли століттями. До лінії, де порушені всі права людей і націй на ідентифікацію і розвиток. У нас були Майдани, ми проходили цей тест, тож готові до цього. Ми переможемо. І це буде показова історія. Як через одну людину, буде страждати величезна країна».

«З Романом ми знайомі шість років. Робили спільну виставку в Українському домі, потім в Музеї Небесної Сотні в Івано-Франківську. За кілька місяців до війни я був в його майстерні. Бачив роботи — карикатури, шаржі, багато зображень політиків. Це було передчуттям війни, — пригадує гендиректор Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло. — Романові притаманна інтуїтивність як митця, інтелектуальне заглиблення. У його творах багато контекстів, він легко інтерпретує шедеври світової культури, поєднує до емоційного власного світовідчуття і переживання, що суголосні кожному з нас. Його роботи актуальні, зрозумілі і водночас своїми виставковими проєктами він підтримує наших волонтерів та ЗСУ.

Роман здобув літературно-історичну освіту у Гарварді, і це вплинуло на нього як на творчу особистість, на стиль робіт. Ми бачимо героїв війни, політиків, багато міфологізованих образів. Також ця виставка заряджає нас і підтримує, має арттерапевтичний характер. Вона об’єднує нас, мобілізує, допомагає переживати ці страшні хвилини та веде до перемоги».

Роман Бончук є не лише художником, а й автором науково-популярних видань, які також можна придбати на виставці.Свої філософські роздуми автор виклав у книгах «Цитатон» та «Цитадель цитат».

Роман Бочук народився у 1980 році в Івано-Франківську. Навчався у дитячій художній студії та брав персональні уроки живопису і малюнку у Володимира Чернявського.
У 1998 році вступив на факультет містобудування Львівського політехнічного університету.
У 1999 році отримав запрошення на навчання до Гарвардського університету. Підставою для стипендії стала опублікована 1998 року збірка оповідань «48 кімнат маєтку» й акварельні та графічні роботи з однойменної виставки. У Гарварді навчався на історико-літературному відділі, прослухав курс історії української літератури XX століття. Повернувшись з США, перевівся у 2000 році до Прикарпатського національного університету. Закінчив його за спеціальністю дизайнера інтер’єрів. Одночасно впродовж усіх років активно працював у дизайні та живописі. Роман є автором проєкту першого в Україні Музею «Небесної Сотні» в Івано-Франківську та створив найбільшу в Україні картину — «Хроніка України» (150 м²).
Близько 20-ти персональних виставок Романа Бончука відбулися в Івано-Франківську, Києві («Мистецький Арсенал», галерея «Ра», Посольство Франції, Національна Спілка Художників); а також за кордоном: у Німеччині, Польщі, Великій Британії, бібліотеці Гарвардського університету. Сьогодні роботи художника експонуються у проєктах за кордоном. Виручені кошти від продажу картин Роман спрямовує на підтримку української армії та перевірених волонтерських ініціатив.

Виставка триває до 14 серпня у МВЦ «Музей Києва» (вул. Богдана Хмельницького, 7).
Вартість вхідного квитка — 80 грн, 50 грн пільговий.

У разі повітряної тривоги МВЦ буде зачинено, а відвідувачам рекомендовано прослідувати в укриття (найближче — ст. м. Театральна). Якщо ви не встигли оглянути виставку, зможете продовжити насолоджуватись мистецтвом після сигналу «Відбій повітряної тривоги».

Нагадаємо, у київському музеї літератури показують вишиванки українських майстринь.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ», фото авторки