Київські легенди: Китаївська пустинь і її русалки

Київські легенди: Китаївська пустинь і її русалки

Забудова київських околиць із роками стає дедалі щільнішою та вищою. Але за сучасними спорудами південної частини столиці України, в Голосіївському районі, досі можна розшукати незвичну місцевість, де природні красоти збагачені виразністю давніх споруд. Йдеться про старовинний, згаданий у багатьох документах та переказах Китаїв. 

Ще за доби Київської Русі в районі Китаєва було влаштовано передові укріплення для захисту підступів до міста (можливо, назва місцини походить саме від тюркського «китай» – укріплене місце, фортеця). Тоді ж неподалік склався курганний могильник із численними похованнями. Згодом, після Батиєвої навали, фортеця перестала існувати, а вивільнене місце облюбували ченці, які створили тут Китаївську пустинь – одну з філій Києво-Печерської лаври, з печерами-келіями за прикладом лаврських. У XVIII столітті було зведено головну сакральну будівлю Китаєва – храм Святої Трійці. 

У ті часи, до речі, основна течія Дніпра проходила просто попід пагорбом, на якому розташовано Китаїв. До річки впадав струмок, уздовж якого утворилася низка тутешніх ставків. А навколо простягалася лісиста місцина, і це забезпечувало відлюдність чернецькій обителі. Киянам, які навідувалися до святого місця, найпростіше було діставатися сюди водою, біля Китаєва було влаштовано пристань. З роками лінія дніпровського фарватеру змінилася, стару протоку частково було засипано, але до колишньої Чернечої затоки (нині вона називається Галерною) регулярно відбувалися пароплавні рейси. 

Розташування храмів, печер і курганів посеред лісової гущавини породжувало численні чутки про китаївські таємниці. Навколо незвичних споруд виникали дивовижні, романтичні легенди. До їхнього створення долучалися й професійні белетристи. Досить згадати відомого містичного письменника першої половини ХІХ століття, уродженця Слобожанщини Ореста Сомова. В його прозових творах раз у раз описувалися загадкові київські околиці. Зокрема, ліс на шляху до Китаївської пустині в оповіданні «Русалка». Героїнею цього твору стала дівчина Горпина, яка жила у цих хащах разом із матір’ю-лісничихою. Молодиця без пам’яті закохалася у пригожого шляхтича, а той, спочатку запаморочивши їй голову, насміявся над нею. Після цього Горпина безслідно зникла. Засмучена мати з відчаю звернулася до старого чаклуна, і той відкрив їй спосіб побачити дівчину, котра стала русалкою та оселилася на дні Дніпра... Подібні сюжети вражали уяву київських обивателів, які наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття охоче винаймали селянські будиночки навколо Китаєва як дачі. 

За радянських часів Китаївську пустинь було ліквідовано, святині зруйновано, а натомість влаштовано дослідний інститут плодового та ягідного господарства. Проте в останні десятиліття обитель відродилася, старовинний Троїцький храм було реставровано. Сьогодні тут бувають екскурсії, і гіди додають до фольклорних переказів свої різноманітні фантазії. Доводилося, зокрема, чути, що нібито своєю назвою Китаїв зобов’язаний тибетським монахам, котрі влаштували тут для себе притулок і передавали надприродні здібності українським козакам… Як би там не було, але таємничий Китаїв досі залишається одним із найдивовижніших куточків Києва. І «збагачувати» його розлогий літопис сучасними вигадками, мабуть, немає потреби.