Рота депутата Київради Бродського охороняє стратегічні об`єкти столиці

Депутат Київської міської ради, командир стрілецької роти 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ Олександр Бродський сьогодні охороняє Київ і киян. Щоб вони не тільки могли спати спокійно, а і стабільно мали у своїх квартирах воду, електроенергію, комунальні зручності, а взимку — тепло.

Про свою важливу місію він розповів в інтерв`ю «Вечірньому Києву».

НАЙВАЖЛИВІШІ ЗАВДАННЯ

— Олександре Яковичу, коли ви вступили до тероборони і як сталося, що вас призначили командиром роти? Адже ви — не професійний військовий…

— На другий день війни я зібрав своїх друзів і пішов до військкомату, щоб добровільно призватися до лав ЗСУ.

Звісно я не — професійний військовий. Але ще 25 років тому закінчив військову кафедру Київського національного університету будівництва та архітектури, де отримав офіцерське звання. Сьогодні я — старший лейтенант, очікую на підвищенні у званні.

Оскільки до військкомату ми прийшли майже готовою ротою, то мене поставили її командиром.

Штатний список роти складається з 89 бійців, також до нас прикріплений добровольчий батальон, де налічується ще 200 осіб.

2 квітня, у свій день народження, разом із моєю ротою, я присягнув на вірність державі, народу та побратимів.

— Назвіть основні завдання, які зараз виконує рота.

— Рота займається охороною стратегічних об’єктів столиці. Плюс у її складі діє група допоміжної евакуації поранених із зон бойових дій.

Зазвичай робота оцінюється за результатами — чи траплялися якісь збої в роботі підприємств через диверсії. Дякуючи Богу, нічого подібного у Києві не було, тому, вважаю, зі своїм бойовим завданням справляємося.

У нас все добре: настрій бойовий, зброя напоготові та, головне, є залізна віра в перемогу.

Окрім охорони об`єктів стратегічної інфраструктури наша рота займається організацією та доставкою гуманітарної допомоги.

ГУМАНІТАРНА МІСІЯ

— Як налагоджуєте контакти з волонтерами?

— З міжнародними партнерами та волонтерськими організаціями, які допомагають доставляти амуніцію, медикаменти, товари першої необхідності та інше спецобладнання для добровольців та військових наша команда співпрацює з перших днів війни.

Маю 17 помічниць (дівчачий батальйон). Вони розгорнули у трьох приймальнях справжні гуманітарні хаби.

Дехто з них зараз знаходиться за кордоном і працює звідти. Але всі займаються налагодженням контактів з волонтерами.

Дуже допомагає моя дружина. Вона зараз знаходиться у Німеччині, орендувала величезний хаб, де може поміститися близько 50 фур. І постійно звертається до юридичних та фізичних осіб з проханням про допомогу українцям. Таким чином, мінімум одна фура з «гуманітаркою» щотижня приїздить до Києва з Німеччини та Польщі. А потім вантажі розвозимо по регіонах України, де люди найбільше потребують підтримки.

Також, спільно з волонтерами, організували матеріально-технічне забезпечення київських підрозділів на фронті: від транспортних засобів, зброї, амуніції, харчування до професійного навчання ведення бою, виживання та надання невідкладної медичної допомоги тощо. Адже йде п`ятий місяць війни, яка забирає ресурси, сили й людей…

— Ви також особисто відвозите гуманітарку на фронт?

— Я — людина військова. Тому поїздки можливі лише за військовим розпорядженням. Нещодавно разом з командою їздив на передову, щоб доставити туди карети швидкої допомоги.

У нас є друг — польський благодійник Роберт, який з початку війни, постійно привозить в Україну медичні спецавтомобілі для евакуації постраждалих, поранених бійців.

За його сприяння, волонтери з Польщі передали столичним тероборонівцям три карети швидкої допомоги, які були наповнені гуманітарною допомогою: медобладнанням та ліками.

Ці спецмашини ми одразу відвезли на фронт, туди, де вони вкрай необхідні для порятунку життя і надання першої медичної допомоги важкопораненим військовим.

Також десять бійців моєї роти на сході сьогодні несуть службу у складі київських батальйонів тероборони по медичній евакуації поранених бійців. Днями на передову має виїхати наступна група.

ПРО МОЖЛИВИЙ ПОВТОРНИЙ НАСТУП НА КИЇВ

— Гарантувати, що ворог не повторить спроби взяти Київ, сьогодні не може ніхто. А чи можливий, на вашу думку, блискавичний наступ? Як на початку війни, коли російські БТРи за один день вже були на Оболоні…

— Після 4 місяців війни ми розуміємо, що може бути будь-який сценарій. Але, якщо раніше вірили в здоровий глузд ворогів, то зараз віримо тільки в ЗСУ.

Наступ — можливий, але блискавичне просування ворога — ні. Адже, виходячи з отриманого досвіду на початку війни, нами вибудована багатоешелонна оборона Києва, яка починається з Чернігова.

Ворог якщо і піде знову на Київ, то отримає велику відсіч.

— Чому, на вашу думку, росіяни зараз перекидають війська та авіацію до білорусі, на кордони з Україною?

— Щоб затримати наші війська у північній частині України. Тобто, не дати їм можливості вирушити на схід для допомоги захисникам, які, маючи підкріплення, не лише могли б тримати оборону, а і піти в контрнаступ.

Зараз білорусія балансує між намаганням росії втягнути її у війну і небажанням білоруського народу воювати. Поки що цю країну використовують як плацдарм для ракетних обстрілів. Адже «Іскандери» прилетіли в Київ 26 червня саме з території білорусі.

ДЕПУТАТСЬКА РОБОТА

— Чи приймаєте зараз виборців?

— Зараз працюють три депутатські приймальні. Виборців переважно приймають мої помічники. До речі, ми поновили роботу приймалень ще у перші дні війни. Вже тоді вдалося організувати доставку гуманітарної допомоги з Німеччини. Це — не тільки продуктові набори, предмети гігієни, а і ліки.

Роздавали «гуманітарку» по всьому Шевченківському району. Адже коли біля Києва стояв ворог, тоді й хліба купити було непросто.

— Якими важливими питаннями займається комісія ЖКГ, яку ви очолюєте?

— Працює у штатному режимі. Напрацьовуємо та ухвалюємо багато важливих проєктів рішень. Наприклад, на останньому засіданні комісія вчергове «заморозила» підвищення тарифів на тепло і гарячу воду. Поки що терміном на 2 місяці. Далі, думаю, продовжимо.

Важливою сьогодні є підготовка до опалювального сезону. Звичайно, через війну ця зима, мабуть, буде чи найважчою, але з вірою у перемогу ми все здолаємо.

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»