Пів сотні людей живуть у вагонах: як виглядає залізничне містечко в Ірпені. ФОТО

Невелику територію, виділену під додаткові залізничні колії, засадили травою та пишними кущами, встановили альтанки й мангали та повісили гамаки. Поблизу — розгорнули зону відпочинку з пуфиками, настільним столом та, навіть, кінотеатром просто неба! Серед інших приємних бонусів — десять електровелосипедів, якими можна безплатно розʼїжджати містом.

«Щоб ви розуміли, ще місяць тому тут нічого крім колій не було. А зараз бачите, як гарно… Ми ж другі після ЗСУ!», — з усмішкою каже Олександр Трохимець, начальник пасажирського поїзда «Укрзалізниці».

Олександр — професіонал своєї справи з 30-річним досвідом. Ще кілька місяців тому він евакуював сотні українців з гарячих точок бойових дій та заспокоював занепокоєних пасажирів.

«Мої потяги неодноразово попадали під обстріли на Сумщині, Харківщині. У вагоні було до 200 людей. Люди їхали чи не на одній на нозі. Але ми допомогли евакуюватися всім!» — згадує сьогодні Олександр.

Історії ірпінців тут різні. Одна з родин пʼять років будувала два помешкання в одному дворі — для себе та для батьків. Але пожити їм не дали: росіяни зрівняли обидва будинки з землею. Нині у людей немає зайвих грошей винаймати апартаменти. Тому життя у вагонах для них єдина можливість тимчасово комфортно жити.

Є серед мешканців і ті, чиї телефони рашисти ретельно перевіряли, а потім на очах розчавлювали сімки та вимагали віддати гроші.

«Все робили на очах малих дітей, які досі не можуть забути тих виродків…», — додає Олександр.

Денис Волошин все життя прожив в Ірпені та не планував покидати місто. Але через артилерійські обстріли росіян в березні цього року його будинок та охайний двір перетворили на обгорілу конструкцію, де немає даху та частин стін.

«Ми евакуювались одразу, коли вони (росіяни, — ред.) підібралися до міста. Нам пощастило виїхати, але не пощастило повернутись…», — каже Денис.

Зараз він один з 56-х, хто пристосовується до життя в вагонах. Згодом, каже, планує перевези сюди родину.

«Тут безпечно, чисто, а головне — є свій куточок. Хоч і тимчасовий», — додає він.

Вагони, в яких зараз живуть 56 людей, нові — 2022 року. Кожен має свою назву на честь зірок, які проїхалися Укрзалізницею. Це й Анжеліна Джолі, і переможний Калуш, і легенда футболу Андрій Шевченко тощо.

У кожному вагоні працює кондиціонер, біотуалет, вагон-ресторан з бібліотекою, де є книжки з підписами авторів. Наприклад в кількох своїх книгах у потязі Андрій Любка побажав нам усім мирного неба. А в іншій — зазначив: «Цільтеся і влучайте!».

Поруч із рестораном розмістили вагон-душову та пральню. Мешканці «Залізного містечка» також без проблем мають змогу віднести речі в хімчистку. Міська влада домовилася, аби для них послуга була безплатною.

На постійній основі тут чергують десять провідників, начальник потягу та поїзний електромеханік.

Живуть ірпінці як одна велика родина. За власним бажанням вони прибирають у своїх вагонах та доглядають рослини.

«В людей тут домашні клопоти. Кожен знає один одного та піклується. Навіть вже перший День народження відсвяткували — 60 років одній мешканці було! Весело…», — ділиться Олександр.

По можливості до ірпінців приїжджають й різні фахівці. Серед них: перукарі, масажисти. А незабаром чекають зірок з їхніми народними хітами.

Харчування взяла на себе міжнародна організація World Central Kitchen. Тричі на день людям привозять гарячі обіди, якими вони наїдаються сповна.

«Я їм постійно кажу: „Підказуйте кухні, що ви хочете!“, оскільки вибір страв великий», — пояснює Олександр.

На території встановили автомат з питною водою, який працює безплатно. Інтернет на території — завдяки Старлінку: ловить безперебійно та швидко.

«Залізне містечко» розраховане на 100 осіб. Тобто ще 44 людей чекають на заселення…

Зазначимо, що для мешканців Ірпеня також складають модульні будинки. Їх везуть із Закарпаття.

Будинки монтуються за лічені хвилини, швидко та легко переміщаються, мають усі необхідні елементи для розміщення людей на певний період.

Даша ГРИШИНА, фото Ярослав ХРАМОВ, «Вечірній Київ»