Змінив життя багатьох: на Майдані Незалежності попрощались із Романом Ратушним

Батьки, побратими, друзі та всі небайдужі кияни провели героя, який захищав столицю й Україну, у останню путь.
Голова громадської організації «Захистимо Протасів Яр», розвідник 93-ї ОМБР «Холодний Яр» Роман Ратушний загинув 9 червня на Харківщині під час виконання бойового завдання у тилу ворога. 5 липня Романові мало виповнитися 25 років.
Сьогодні у Михайлівському соборі відбулось відпівання загиблого активіста та воїна Романа Ратушного. На церемонію прийшли батьки, родичі, військові, знайомі та друзі Романа. Був на відпіванні і мер Києва Віталій Кличко. «Це велика втрата для столиці, для нашої держави. Саме такі молоді люди, як він — майбутнє сильної і демократичної України», — зазначив він. Очільник столиці висловив переконання, що ім‘я Романа буде увічнене в назві вулиці в Києві, а Протасів яр залишиться зеленою зоною його рідного і улюбленого міста.

До слова, одну з вулиць Солом’янки — Волгоградську, що неподалік Протасового Яру — пропонують назвати на честь Романа Ратушного. З такою ініціативою виступив український письменник Євген Лір.
О 12.00 розпочалося прощання на Майдані Незалежності, під стелою. Майже весь Майдан від переходу до стели був заповнений людьми різного віку. Усі вони прийшли висловити свою вдячність і шану герою, який віддав життя за Україну. Коли проносили труну, всі стояли на колінах.

«Тут зібралося багато людей. Для декого ти був як брат, для декого як син чи як батько. Ти змінив життя стількох людей, — звернувся до загиблого сина Тарас Ратушний. — Ти не збудував будинок, але виплекав громаду. Не посадив дерево, але відкрив парк. Не дав життя власним дітям, але не лишився без нащадків. Всі ми з однієї причини — у кожному з нас є частинка Романа Ратушного.

Хочу, щоб ми щодня зверталися до цієї частинки, знаходили її в собі. Щодня звіряли свої плани з нею. Вірили, як вірив він. І будувати країну, яку Роман хотів, щоб нею пишатися разом. Не поспішайте за ним, у нас ще дуже багато роботи, треба бити ще дуже багато русні».






Більш як півтори години усі бажаючі ділилися спогадами про Романа, цитували його заповіти, які Ратушний встиг залишити у фейсбуці, згадували його життя, який він був. Серед виступаючих був громадський діяч Сергій Стерненко, представники Протасового яру та багато його колег і друзів. Присутні не могли стримати сліз. А бандурист Тарас Компаніченко виконував повстанські пісні, зокрема «Гімн безсмертної батави».




Поховали героя на Байковому кладовищі.
Друзі та побратими згадують, що Роман був першим у будь-якому бою і ніколи не проявляв страху. У 16 років він був учасником Революції Гідності. У 2018 році Ратушний очолив ініціативу «Захистимо Протасів Яр», а у 2019 році — однойменну громадську організацію, що були націлені на збереження зеленої зони у Протасовому Яру в центрі Києва та недопущення забудови, яку має намір здійснити ТОВ «Дайтона Груп», близька до великого бізнесмена Геннадія Корбана.
А в перший же день широкомасштабного вторгнення — почався його фронт. Спочатку — бої під Києвом, а згодом — в складі 93 омбр «Холодний яр» звільняв Тростянець, воював на Сумщині та під Ізюмом.
У п’ятницю тіло Романа Ратушного зустрічали, стоячи навколішки, зі свічками та фаєрами біля Протасового яру, який він захищав від забудови.
Мати Романа, письменниця Світлана Поваляєва повідомила, що її загиблий на війні син Роман Ратушний, заповів підтримати Національний музей Шевченка, Національну Капелу Бандуристів ім. Майбороди, «Історичну Правду» та «Новинарню». Так, вона перерахувала на розвиток «Історичної Правди» 100 тисяч гривень. На ці кошти планується заснувати премію імені Романа Ратушного за публікації з історії Києва. «Новинарня» створила преміальний фонд імені загиблого українського захисника Романа Ратушного, який заповів редакції 100 тисяч грн. На ці кошти планують створити серії ексклюзивних матеріалів, ілюстрованих інтерв’ю та репортажів про діючих військовослужбовців із підвищеним гонораром для авторів (до 4-5 тис. грн) та позначкою «преміальний фонд „Новинарні“ імені Романа Ратушного».
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ», фото Ярослава ХРАМОВА