Митрополит Єпіфаній дав 5 порад, як пережити душевну негоду

Блаженнійший Єпіфаній радить навчитись довіряти Богові. Фото: з відкритих джерел
Блаженнійший Єпіфаній радить навчитись довіряти Богові. Фото: з відкритих джерел

Негода в людській душі буває набагато страшнішою за негоду природну і наслідки має, часом, справді катастрофічні.

Причин для «душевної бурі» у всіх українців нині, під час збройного вторгнення агресора, більше ніж достатньо. Наслідки цієї «бурі» теж різні, але з ними можна впоратись, відновити душевну рівновагу та віднайти точку опори. Для цього очільник ПЦУ митрополит Єпіфаній дає 5 порад.

НЕ ЖИВІТЬ ЛИШЕ МИНУЛИМ І НЕ ТУЖІТЬ ЗА МАЙБУТНІМ

Люди часто кажуть, що воєнні реалії розрізали життя. Є «до» і «після». За нездійсненим минулим тужать та перебирають його ймовірні сценарії. Проте, ми забуваємо, що ще нікому не вдалось повернути історію назад… Є й інша психологічна небезпечна пастка — тужити за нездійсненим майбутнім. Мрії та плани, що не справдилися, можуть викликати невпевненість і страх щодо завтрашнього дня. Чому? Бо люди часом занадто покладаються самі на себе і дають «їжу» своїй гордині. А вона засліплює і віддаляє від реальності та від Бога. З цих двох небезпек є вихід. Потрібно привчити себе праведно жити тут і зараз. Без домислів, ілюзій чи фантазій. Робіть корисне і важливе саме в цю хвилину. Таким чином ви торуєте стежку у своє майбутнє, яке відоме лише Господу.

ПОДІЛІТЬСЯ СВОЇМИ ПРОБЛЕМАМИ І ТУРБОТАМИ З БОГОМ

Важливо пам’ятати: Бог настільки цінує людину, що ніколи не порушує нашу свободу. Бог завжди поруч, ненав’язливий і терплячий, Він чекає, поки ми покличемо Його, відчинимо двері свого серця, щоби розповісти про всі скорботи, які маємо, та довіритися Йому. І тоді ми будемо не сам на сам зі своїми проблемами, а отримаємо найкращого Друга, Помічника і Порадника.

НАВЧІТЬСЯ ДОВІРЯТИ БОГОВІ

Не вважайте себе всесильними. Не шукайте всемогутності у статках, майні, владі чи зброї. Життя постійно доводить, що це не так. Непереможна лише сила духу. А сильними духом людина може бути лише з Богом. Як цього досягти? Просто усвідомити свою недосконалість, слабкість, через смирення. Маєте проблему? Поділіться нею з Господом. Вам неодмінно стане легше. Наприклад, якщо вас переслідує страх — довірте його Богові. Вам одразу стане спокійніше. Ви зазнали втрати? Розділіть тугу з Господом. Він відповість вам теплими спогадами і надією. Навчіться усім ділитися з Богом. Віддавати Йому і приймати все, чому Він дозволяє статися.

ПИТАЙТЕ НЕ «ЗА ЩО?», А «НАВІЩО?»

Не нарікайте на Бога. Не думайте, що Він вас за щось карає. Він нас любить і ніколи не бажає страждань для людей. Всі страждання — від гріха і диявола. Чому Бог їх допускає? Бо через страждання людина усвідомлює небезпеку, яку несуть гріхи. Як через біль тіло дає нам знати, що якась його частина є ураженою та потребує особливого піклування і лікування.

Господь допускає нам випробування, щоби застерегти нас від гіршого. Він виправляє нас, скеровує зло на добро. Всі події, що стаються, відомі Господу. Вони мають свої причини, терміни та певний промисел. Долаючи випробування, ми стаємо сильнішими, утверджуємо добро і правду. Так само як фізичні тренування бувають важкими та виснажливими, але саме так людина загартовує своє тіло.

НАВЧІТЬСЯ ПОМІЧАТИ ХОРОШЕ І БУТИ ВДЯЧНИМ

Дякуйте Господу за кожен день життя, подарований вам. За те, що ви прокинулись і маєте змогу підвестися. За те, що вам є що вдягнути і чим поснідати… Дякуйте Господу за світло за вікном і повітря, яким можна дихати. Дякуйте за всіх, хто поруч, і моліться за тих, хто далеко. Дякуйте за всі можливості, які маєте спрямувати на благо. Зробіть за день хоча б одну добру справу для інших людей — якщо не ділом, то просто добрим словом, усмішкою, обіймами. По зернині, чиніть добро щодня. І ви побачите, як невдовзі ці «зернини» заколосяться у вашій душі щедрим і благодатним врожаєм радості, добра та душевного спокою.

І головне — нехай не тривожиться серце ваше і не боїться, бо з нами Бог.

Митрополит Єпіфаній помолився на місцях масових поховань у Бучі. За душі спочилих і невинно убієнних.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»