Спортзали перетворили на укриття: воєнна історія київського клубу Smartass

Про те, як повівся столичний бізнес у гарячі дні оборони Києва, — ще колись опишуть у підручниках історії. Звісно, після Перемоги. Наразі ж цікавим є досвід тих підприємців, які не впали у «кому» від страху та невизначеності та взялися помагати людям. Серед них є і такі, які у мирний час пропонували послуги дуже далекі від мілітарних.

«Вечірній Київ» продовжує серію публікацій для спецпроєкту «Герої економічного фронту» про великий та малий бізнес столиці, який не залишився осторонь війни та допомагав тим, що вміє робити найкраще.

Цього разу знайомимо з командою популярного і доволі дорогого столичного спортивного клубу Smartass. Говоримо із СЕО Smartass — Віктором Глущенком.

— Пане Вікторе, Яким було ваше найгостріше переживання за перші дні війни?

— Біль за людей. Це були сильні переживання! За тих, у кого війна вже «поцілила», за співробітників. Де вони? Що з ними? Як допомогти?

Щоб люди не почувались покинутими, менеджмент записав до них звернення. Одразу виплатили всім працівникам зарплати. А тому, хто попросив про допомогу, надали її.

— А далі? Ситуація ж тільки загострювалася з кожним днем цієї війни.

— А далі, як і у всіх українців, спрацювала якась «пружина» спротиву обставинам. Хочеш вижити — бери та допомагай іншим. Ніхто не знав, що буде далі. Мільйони виїжджали, але мільйони й залишались. Тож ми вирішили просто допомагати.

— Як вирішили будувати свою роботу?

— Ми закрились 24 лютого. Й влаштували укриття у себе в приміщеннях. Ось дивіться, на фото — це бійці тероборони, у нас вони могли хоч трохи погрітись та поспати, в перерві між бойовими чергуваннями.

Передали так всі запаси продуктів з нашої кухні тим, хто потребував харчів. Далі — перенесли спортивний інвентар з наших залів до укриттів, щоб люди могли відірватися від стресу, який відбирав сили та шкодив психіці. Спорт помагав трохи перемкнутися та «розрядитися».

— А це на фото — діти? Сплять на підлозі…

— Так, це мами з дітьми. Вони у наших приміщеннях спали, харчувались. 37 волонтерів проводили їм майстер-класи й намагалися відволікти від подій.

У нас також було багато руханок. Дитяча пам’ять дуже сильна і ми хотіли, щоб у ній не було драматичних відбитків. Діти все відчувають дуже тонко. А спортивні навантаження допомагали їм перемикатись на інші думки. Ми маємо клуби й у столиці, і у Львові також, укриття для дітей були в обох містах.

— Скільки у вас було тимчасових мешканців?

— За увесь час у нас знайшли прихисток 450 дорослих та 152 дитини. Але і це не все. З’явився і «живий куточок» — 7 собак, 12 котів і навіть равлик.

— Як вам вдалось облаштувати побут для стількох людей?

— У Києві в такі драматичні часи знайшлись 15 партнерів та сусідів. Саме вони й допомогли нам з матрацами, ліжками, постіллю, продуктами, побутовою хімією, іграшками…

Також залучили трьох партнерів для приготування обідів та вечері для наших гостей. Фактично два місяці ми працювали тільки на підтримку тероборони та віддавали клуби під бомбосховища і притулки.

— У середині квітня, коли Київ почав оговтуватись після жорсткої оборони, ви відновили роботу спортклубів?

— Ми створили проєкт для підтримки фітнес-індустрії країни. Ті, хто долучились і записали тренування, отримали значну фінансову підтримку із зібраних коштів. Багато наших колег поки не повернулись до Києва. Те ж саме і з нашими клієнтами. Тому наразі адаптуємо розклад наших тренувань під нові умови.

— Знаю, що ви також проводите благодійні тренування. Розкажіть про це.

— Ми регулярно допомагаємо ЗСУ. От 25 травня провели онлайн тренування, де сім тренерів працювали на сцені одночасно. Захід назвали «Повернись сильним». Кошти передали на підтримку військових.

— Вікторе, як, на ваш погляд, під час таких глобальних викликів не «втратити свідомість» і не розгубитися?

— Реагувати на виклики. Не ховатись, а бути гнучкими та вміти переорієнтовувати роботу. У нас це вдається, бо люди в нашій команді лояльні. Так само лояльні й клієнти.

— Читала, що ви пишете книгу, де хочете іронічно розповісти історію пережитого. Що до неї увійде?

— Так! Назвав книгу — «̶В̶і̶й̶н̶а̶ Спеціальна військова операція та мир». Це історія очевидця з Києва, чудове життя якого змінилося в мить 24 лютого цього року.

— Хочете зберегти емоції та пережите?

— Це не просто збірка фактів, але й реальні враження та саркастичні роздуми людини з безпосереднього центру подій. До речі, у книзі згадується Smartass, який працює на Перемогу і на країну. Переконані, що успіх у цій війні залежить від кожного дня.

Усі фото Smartass

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»