«Отака х*ня, малята…»: легенді українського телебачення виповнилося 111 років

Петро Вескляров — Дід Панас. Скрін відео
Петро Вескляров — Дід Панас. Скрін відео

Петро Вескляров, незмінний ведучий програми «На добраніч, діти», завжди з’являвся на екрані у вишитій сорочці.

Єврей, якого звинувачували у буржуазному українському націоналізмі, автор фрази, що стала легендарною — записи не збереглися, але десятки людей стверджують, що чули її в прямому ефірі.

Петро Юхимович Вескляров народився у 1911 році у містечку Тальне, тоді Київської губернії. Зараз це Черкаська область. За старим стилем — це було 28 травня, тож сьогодні різні джерела подають дві дати — 9 та 10 червня.

У житті Петра Юхимовича було багато загадок — такий був час.

Єдиний випуск програми «Вечірня казка» (1984 рік) з юлюблинцем дітлахів Дідом Панасом, який зберігся в архівах Національного телебачення.

Пінхас Хаїмович Векслер народився у родині муляра Хаїма Вескляра. Батьки загинули від Голокосту, старший брат під час Визвольних змагань, а менший у 1942-му під Сталінградом.

Акторський і організаторський талант у хлопця виявився змалку. У 1932 року він почав працювати у Черкаському робітничо-селянському пересувному театрі, куди 18-ти річного хлопця запросив режисер, а згодом, до 1940-го був начальником клубу і художнім керівником у місті Гребінка, що на Полтавщині.

З початку німецько-радянської війни молодого чоловіка мобілізували до військового похідного театру Південно-Західного фронту. Письменник Станіслав Цалик пише, що актори у стилі терміни підготувала виставу «Ключі Берліна» за п’єсою Костянтина Фінна і Михайла Гуса (про події Семирічної війни у XVIII столітті), прем’єра відбулася на Бориспільському військовому аеродромі.

1941 рік був розгромним для Червоної армії — тисячі військових потрапляли у полон. Серед них і Пінхас Векслер. Щоб вижити змінив ім’я — допомогла гарна українська мова та нетипова зовнішність. Так з’явися Петро Юхимович Вескляров. Чоловікові вдалося вибратися з фільтраційного табору і влаштуватися на роботу на залізниці в окупованому Києві — повертатися на рідну Черкащину не наважився. Надто багато людей там знали Пінхаса.

У Києві одразу ж організував театральний гурток. Коли Київ відбили радянські війська Вескляров повернувся до фронтового театру. Демобілізувався 1946 року. Звичайно, Вікіпедія не розкаже, що стало причиною переїзду талановитого актора до Луцька. Але тим, хто перебував в німецькій окупації все було зрозуміло — людина отримувала підозру у «неблагонадійності».

У Волинському обласному музично-драматичному театрі він працював з 1946 по 1959 роки. Там одружився із секретаркою театру Галиною, у них народився син Богдан. У Луцьку актор зіграв чимало ролей: Миколу Задорожнього з «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Монтанеллі з «Овода».

Петро Вескляров (праворуч) в образі діда Петрія — дебют в кіно. Кадр з фільму В. Іванова «Олекса Довбуш» (1959)

Життя вкотре змінилося, коли київський кінорежисер Віктор Іванов приїхав до Луцька в пошуках артистів для фільму «Олекса Довбуш» і запросив Весклярова на Кіностудію ім. Довженка. Вескляров дебютував у кіно в образі діда Петрія. Його помітили, запросили на студію у штат. Проте дружина категорично не хотіла перебиратися до Києва. Їхній шлюб розпався, проте актор підтримував і допомагав родині, як і дочці свого рідного брата.

Петро Вескляров знявся у декількох десятках фільмів. Але глядачі запам’ятали його у ролі колоритного Діда Панаса, який розповідає малятам казки. Для покоління дітей 1960-80-х років він став справжньою легендою.

Дід Панас отримував сотні листів з усієї України. Фото з відкритих джерел

Йому писали листи з усі України. На конвертах часто було тільки: «Київ, Хрещатик, 26. Діду Панасу». І всі вони знаходили адресата.

«Він приходив у вишиванках і йшов, не перевдягаючись. І це були всі його особисті вишиванки, не з костюмерної. Він був вірним українській культурі і мові, в житті говорив українською, і це відчувалось крізь екран», — згадувала Тамара Стратієнко, народна артистка України.

За ці вишиванки і українську мову навіть у побуті Петра-Пінхаса звинувачували у націоналізмі. І пробували зняти з ефіру у 1970-х, але керівництво УТ-1 отримало такий шквал обурених листів, що вечірню казку повернули.

Петро Вескляров

Легендарний образ зіграв із актором злий жарт. Станілав Цалик наводить у приклад спогади багаторічного редактора програми «На добраніч, діти!» Володимира Заманського про Весклярова: «Я пам’ятаю якийсь фільм. Він там грав хірурга. І він з’явився в білому халаті, вуса… і зал закричав: „Дід Панас!“ Після цього жоден режисер не хотів його брати у свій фільм».

Телевізійна кар’єра Діда завершилася 1988-го — він почав забувати текст і тримати довгі паузи. Його звільнили просто сказавши: «Ви тут уже не працюєте». Артист дожив до незалежності України — помер у січні 1994 року. Похований на Байковому кладовищі.

Цікаво, що навіть ті, хто сьогодні не знає, хто такий Петро Вескляров чули фразу: «Отака х*ня, малята…».

Підтвердження, що Дід Панас сказав це у прямому ефірі нема — записів програм не робили. Але є два табори — одні стверджують, що самі це чули, а інші наполягають, що це міф. Так, Володимир Заманський цей факт заперечував, а диктор УТ Світлана Білоножко — зауважувала, що таке було, але не під час ефіру, а після.

Крилата фраза, що називається, пішла у народ. І зараз багато хто, поєднує меми — спочатку вказує, у якому напрямку пішов російський корабель, а потім, підкреслює — «Отака х*ня, малята…».

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»