Історичні паровози у час війни возять пасажирів

Дефіцит палива в Україні спричинив скасування багатьох автобусних рейсів. Власне, через це Укрзалізниця відновила рух вузькоколійкою та курсування ретро-потягу.

І віднедавна туристичний вид транспорту допомагає перевозити пасажирів під час війни. Історичний потяг курсує тричі на тиждень.

Омелян Свідрук багато років працює начальником депо Гайворон:

«Зараз теплотяги та ретро-паровоз стали безпечним та економічним видом транспорту для мешканців громад і для переселенців. З жовтня 2021 року відновили роботу вузькоколійки, на якій працює чотири теплотяги та паровоз ГР-280. А з травня додали новий рейс, так як зросла кількість пасажирів. Для багатьох мешканців та переселенців — це єдиний регулярний вид транспорту у напрямку Гайворон-Рудниця», — розповідає пан Омелян.

Ірина — мешканка селища Яланець, що на Вінниччині, у час проблемної логістики також не може натішитися курсуванням потяга: «Дуже добре, що відновили маршрути вузькоколійкою, бо до нашого селища автобуси не їздять. Потягом можливо зранку з’їздити на базар, придбати якісь товари, бо в селищі магазин не працює, а у ввечері повернутися. Ціна для пенсіонерів пільгова та доступна».

Користуються транспортом і тимчасові переселенці, які приїхали у Гайворон з окупованих територій.

«Зараз у Гайвороні зареєстровано понад 4500 переселенців. Це мешканці Херсону, Харкова, Києва та Київській області. Багато з них мають родичів в нашому місті або районі», — розповідає міський голова Гайворона Роман Волуйко.

Вузькоколійка Голованівськ-Гайворон-Рудниця, протяжністю 130 км, на евакуаційній карті позначена як евакуаційний шлях для перевезення 35% населення громад. Це — діти, жінки, люди похилого віку, інваліди:

«У воєнний час вузькоколійка дуже важлива, бо йде від Гайворонської громади, що у Кіровоградської області, до Бершаді, що на Вінниччині. Бершадь — місто невелике, але й у нас багато переселенців, тому відновлення вузькоколійки — це спільна справа двох громад», — додав Бершадський міський голова Віталій Драган.

Пані Валентині — 70 років, вона пенсіонерка, яка часто користується потягом, щоб доїхати до родичів у Гайворон. Дорогою любить надихатися краєвидами і писати вірші. Одні з рядків звучать так:
«Я хочу дочекатися хвилини,
Щоб мій синок постукав у вікно,
Щоб я змогла обняти свого сина,
І щоб війни ніколи не було».

Довідково: Вузькоколійка у Гайвороні — одна з найцікавіших пам’яток України. У 1897 році через Гайворон (якщо бути точним, то через Струньків) протягли гілку вузькоколійної залізниці Кам’янка (нині у Молдові) — Рудниця — Гайворон — Голованівськ — Підгородня.

У тому ж Струнькові спорудили тоді залізничний вокзал, який існує і нині, як існує і вузькоколійка. Щоправда вона вже далеко не така довга як колись — всього 130 км, від Рудниці до Голованівська, але навіть із цією довжиною вона є найдовшою не лише в Україні, а й у Європі, і не вірте екскурсоводам, які називають найдовшою залізницю Антонівка — Зарічне — її довжина 106 км.

Вікторія Бабич-Вепрєва, фото-Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»