Засновник унікального музичного театру для дітей в Києві святкує ювілей

День народження Івана Васильовича — 1 червня — співпадає із Всесвітнім Днем захисту дітей, і це символічно! Адже 40 років тому саме Івану Васильовичу випало стати директором першого і єдиного в Україні, другого в світі музичного театру для дітей, поділилися у Київській опері.

Народився Іван Васильович Дорошенко у Краснодарському краї в роки Другої Світової війни, його батько загинув на фронті. Батьківський баян став першим музичним інструментом, на якому хлопчик підбирав мелодії. Волею долі Іван Дорошенко опинився у Києві і став вихованцем Військового училища зв’язку. Як музикант духового оркестру училища він розпочав свою трудову діяльність у 1961 році. Згодом закінчив Київське музичне училище ім. Р. Глієра з класу кларнета, викладав у музичній школі, здобув вищу освіту у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого за спеціальністю «організатор театральної справи».

Здібності керівника Іван Васильович Дорошенко виявив у Київському об’єднанні музичних ансамблів, де працював заступником директора, а згодом директором. У 1979-1982 роках він створював перший в Україні державний духовий оркестр і був його директором.

А у грудні 1982 року Івана Васильовича призначили на посаду директора новоствореного Державного дитячого музичного театру (нині Київська опера — Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва), де він працював майже чверть століття – до листопада 2008 року (за винятком 1989-1992 років, коли був директором-розпорядником Київського театру опери та балету ім. Т. Шевченка).

«Музичний театр — головна і улюблена справа життя Івана Дорошенка. Він став його будівничим — зумів згуртувати довкола себе творців-однодумців, захоплених ідеєю естетичного виховання підростаючого покоління — Євгена Дущенка, Михайла Кречка, а трохи згодом і Миколу Мерзлікіна, — розповідають у театрі. — Досвід, ініціативність, самовіддана праця Івана Васильовича, його наполегливість у вирішенні багатьох проблем сприяли тому, що новий театр сформувався, відкрився і почав активну роботу. Дорошенко ініціював створення багатьох вистав (серед них і чимало першопрочитань), які стали яскравими мистецькими подіями. Його дар „побачити“ і залучити до театру молодих талановитих фахівців дав путівку в творче життя багатьом нині знаним в Україні й світі митцям».

Лише за два перші сезони було здійснено постановку 13 вистав, а у 1988 році театр мав у репертуарі 10 опер і 10 балетів. Афіша щороку поповнювалася назвами класичних опер і балетів, здійснювалися першопрочитання творів сучасних композиторів у безпосередній співпраці з ними, а також творів, з якими вперше знайомилися українські глядачі.

Створити колектив, втримати і забезпечити його творче зростання за відсутності (упродовж 16 років!) власної сцени, було надзвичайно складно. Дорошенко доклав чимало зусиль, щоб у 1998 році театр нарешті одержав приміщення в центрі Києва — свою домівку із власною сценою. Під його керівництвом сформувалося неповторне обличчя колективу.

До 1998 року вистави театру демонструвалисяна різних київських сценах, у цьому ж році йому офіційно передали приміщення на вулиці Межигірській, 2, що збудували в 1930-ті роки для Будинку культури «Харчовик». Автором проєкту був архітектор Микола Шехонін. З того ж року театр почав називатися Київським державним музичним театром для дітей та юнацтва, а в 2002 році отримав статус академічного. З 2005 року його перейменували на Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва.

Понад десять років (1996-2007) Іван Васильович Дорошенко був Головою Ради директорів театрів та концертних організацій при Головному управлінні культури міста Києва. Професіоналізм і заслуги Івана Дорошенка в організації театральної справи відмічені багатьма відзнаками, серед яких і премія імені Миколи Садовського Національної спілки театральних діячів України.

Перша у житті Івана Васильовича війна затьмарила його дитячі роки — він втратив батька, а от нещодавно не оминула й нинішня війна — разом із дружиною і сином він мужньо пережив жахливі дні рашистської окупації під Києвом.

Приєднуємося до привітань ювіляра, бажаємо міцного здоров’я, мирного неба та наснаги на довгі літа!

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»