Маленьку дівчинку, яка втратила ногу через обстріл росіян, лікують у Києві
Війна щодня приносить українцям новини, що розбивають серце. Особливо болить від історій дітей, покалічених та вбитих росіянами.
У київській лікарні Охматдит ведуть свій літопис. Серед їхніх маленьких пацієнтів і Маринка із Херсонської області.
Дівчинка втратила ногу через обстріл, і дуже боїться бути у вертикальному положенні, адже не може втримати рівновагу. Це її щоразу лякає до сліз. Лікарі-реабілітологи роблять все можливе, щоб допомогти дівчинці побороти її страх і заново навчитися ходити.
При перев’язці Марина зажмурює очі — не через біль, вона просто не хоче бачити свою ніжку. Дівчинці усього 5 років. Вона справжня «пацанка», кажуть родичі. Марина обожнює грати в футбол та кататися на самокаті. Навіть вміє самостійно його лагодити. Вдома у Марини є 8 котів. Вона знає ім’я кожного.
Війна прийшла до їх рідного містечка Херсонської області через 2 тижні від повномасштабного російського вторгнення. Селище потрапило під російську окупацію. Мама дівчинки Наталя розповідає, вони жили без світла, газу, води, зв’язку. Будинок великої родини знаходився в облозі, з усіх боків їх оточили росіяни. Жінки навіть боялися виходити за хвіртку.
За два місяці уся родина навчилася розрізняти вибухи: літаки, гради, міномети.
«Моя дитина каже: „о, це вихід, зараз буде прихід“. Навіть 5-річна Марина розрізняє ці звуки», — розповідає мама Наталя. Увесь цей час навколо них точилися запеклі бої. В селі були і поранені, і убиті.
2 квітня також були мінометні обстріли. Підвалу в будинку родини не було, тож ховалися у найбільш захищеній кімнаті посередині будівлі. Але снаряд потрапив саме в неї: залетів через дах. У кімнаті було 8 людей. Марина та її мама постраждали найбільше. Дівчинці майже відірвало ногу, а мамі численними осколками пошкодило нижні кінцівки. Обидві стікали кров’ю.
Дідусь зміг витягти онуку з під завалу. На щастя, росіяни не забрали у сім’ї машину, як робили це в сусідів. Тож поранена родина якнайшвидше намагалася дістатися до найближчої лікарні. У їхньому містечку лікарню розбомбили, тож довелося їхати за 40 кілометрів від дому. Весь час обстріли не припинялися. Марина декілька раз втрачала свідомість. На блок-постах машину також намагалися розстріляти, але родині пощастило.
Першу медичну допомогу Марині надали українські воїни: зробили знеболювальний укол та пов’язали турнікет. Також викликали броньований реанімобіль. Так дівчинку доправили до Криворізької лікарні №8. Маму ж спрямували в інший медичний заклад. Понад 3 тижні вони не бачили одна одну.
Марині ампутували ногу вище коліна, втім врятували життя. 6 днів дівчинка знаходилася в реанімації, постійно звала маму, яка лежала в іншій лікарні. Поруч з дитиною завжди була її тітка, яку вона не відпускає від себе досі.
У перший день, коли Марина прийшла до тями та побачила рідну людину, сказала: «А ти знаєш, що у мене більше немає ніжки?». Тітка розповідає, Марина багато плакала та питала: «Чому я? Чому в наш дім залетів снаряд? Чому мені відірвало ногу?».
У лікарні Кривого Рогу Наталі зробили 2 операції. Був ризик, що жінці також ампутують ногу, втім лікарям вдалося зберегти нижні кінцівки. Наталі ампутували один палець на нозі. Поки жінка не може ходити. 25 днів родина лікувалась у Кривому Розі у різних лікарнях.
Завдяки співпраці медиків та голови благодійного фонду «Спасемо Україну» Миколи Кулеби маму з дівчинкою було доставлено у Київ. Вони продовжують своє лікування у відділенні ортопедії та травматології НДСЛ «Охматдит».
Бабуся та дядько дівчинки досі залишаються в окупованому містечку на Херсонщині.
Зараз там продовжуються активні бойові дії. Єдине бажання 5-річної Марини зараз: «Я хочу, щоб це більше ніколи не повторилося».
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»