Перемога буде, лише б дочекатись, — киянин Євген Дубровський

Відомий столичний лікар-інфекціоніст захищає Україну на фронті. Фото: фб Лікар Дубровський
Відомий столичний лікар-інфекціоніст захищає Україну на фронті. Фото: фб Лікар Дубровський

Кияни добре знають доктора Дубровського, який допомагав і підтримував їх у часи пандемії коронавірусу. Сьогодні в країні війна. І лікар написав у День Києва з фронту.

День Києва зазвичай кияни і гості проводили на Андріївському узвозі, у парках та чудових історичних місцях столиці. Свято сприймалося, як своєрідний колективний день народження. І відкривало чудовий літній сезон. Війна змінила все водночас. Сьогодні День Києва — не такий, як зазвичай. Десятки тисяч чоловіків та жінок зі столиці — на фронті. Як нас і попереджали — українцям треба запастись мужністю і терпінням. Найближчі півтора місяця будуть складними. Ми щодня читаємо повідомлення Генштабу ЗСУ, до нас звертається міністр оборони та Верховний Головнокомандувач, про деталі постачання зброї співвітчизникам розповідає і Головнокомандувач, Валерій Залужний. Нам кажуть все, як є. Все, що можна сказати вголос, маючи такого підступного ворога, як росія.

Але голосами з фронту є й скупі дописи у соцмережах знайомих і незнайомих військових. Сьогодні своїми враженнями на другий місяць служби у війську поділився відомий лікар-інфекціоніст з Києва Євгеній Дубровський.

Він облікував фото (див. головне) у військовій формі у напівтемряві чи то окопу, чи то бліндажа. Його столичні пацієнти та журналісти, які часто звертались за коментарями, звикли бачити лікаря у білому халаті. Але в наші дні «хакі» стало необхідністю і трендом водночас.

«Сьогодні два місяці, як на передовій. Хочеться зробити якийсь підсумок, побудувати плани… Але тепер розумієш, як смішно це буде виглядати. Життя змінилось. Ми вже інші. Живеш одним днем. Надієшся кожного разу на диво. Робиш свою роботу, бо інакше не можна», — пише військовий лікар.

Військовий лікар Євген Дубровський з побратимами. Фото: фб Лікар Дубровський

Він ділиться й тим, що лишається поза відбиттям атак противника і нелюдським на війні. Мирне життя приходить у короткому сні й спогадах солдата:

«Єдине що залишається, і чого не вдасться у нас забрати, це мрії. Коли навколо все втрачає барви, сни та мрії стають яскравими та кольоровими. В цих снах і дітки бігають поруч, і море шумить, і друзі радісно обіймають та поздоровляють з поверненням…»

«Знаю, що маємо триматись. Знаю, що маємо продовжувати витримувати все, що на нас летить, б’є та їде. Але люди не залізні», — пише киянин Дубровський. Він зустрічає День Києва там, де виборюють права на мир та традиції мирного часу. Як реаліст, військовий розуміє, що ротація нескоро.

10 днів тому лікар відзначив фронтовий день народження у прямому й переносному сенсі. Він опублікував фото з осколком від російського снаряда й написав:

«Випадковість, яка стає для тебе особисто величним дивом та порятунком. Ще одна значуща для мене дата — 18 травня. Не перша… Перебуваючи між життям і смертю, ми відчуваємо життя краще за все».

Виявляється, швидка реакція побратимів під час обстрілу врятувала лікареві життя. Лічені хвилини. Хмара уламків просто прошила повітря біля них в якихось сантиметрах.

Осколок, який не досягнув мети… Фото: фб Лікар Дубровський

» Із болем починаю ловити себе на думці, що все рідше й рідше зустрічаю знайомі обличчя. Війна страшна річ. І ми приносимо страшну жертву за нашу перемогу. Побратими стали, як рідні. Вони — справжня опора та підтримка. І дзвінки з дому дорожче за будь-який скарб», — так лікар Дубровський визначає цінність воєнного братерства і підтримки на війні.

Наостанок — правдиві слова про таку бажану Перемогу:

«Перемога буде. Не так швидко, як обіцяли. Не так просто, як хтось думав. Але буде. Лише б дочекатись…»

Депутат Київради Юрій Федоренко з 128 батальйону тероборони запевнив, що засобів та сил захищати столицю вистачає. Депутати Київради воюють на східному фронті за Україну.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»