40 років тому Київ святкував перший ювілей: екскурсія у минуле

Щорічно, в останню неділю травня, українська столиця відзначає День міста. У наш час святкування вже стало звичним і багатьом киянам важко уявити, що започаткували його лише наприкінці минулого століття.

З нагоди свята «Вечірній Київ» згадує перший київський ювілей 1982 року, коли на загальнодержавному рівні урочисто святкували 1500-річчя міста.

ПЕРЕДУМОВИ СВЯТА

За офіційною версією на відзначення ювілею Києва надихнули виявленні у вірменському сховищі стародавніх рукописів Матенадарані джерела про згадку нашого міста датовану ще V сторіччям нашої ери.

Серед інших версій — ідея святкування пов’язується з деякими представниками тогочасної київської влади. Ініціаторами часто називають тогочасного голову міськвиконкому Києва Владислава Згурського або ж заступника Ради Міністрів УРСР, історика та краєзнавця Петра Тронька.

Існує також і третя версія, де головним ідейником згадується тогочасна заступниця міського голови Галина Менжерес, яка напередодні побувала на подібних урочистостях у Єревані та, повернувшись додому, так захопилася ідеєю влаштувати щось подібне й у Києві, що зрештою закохала в цю ідею і мера міста, і керівників республіканського рівня.

То ж згодом ідею святкування ювілею Києва ухвалюють на республіканському рівні.

СКІЛЬКИ Ж НАСПРАВДІ РОКІВ УКРАЇНСЬКІЙ СТОЛИЦІ

До 70-х років XX сторіччя проблематика визначення точної дати заснування Києва цікавила переважно археологів. Тому, перед організаторами святкування постало важливе питання щодо визначення віку нашого міста.

За спогадами Валентина Згурського, саме в той час у Матенадарані (вірменське сховище давніх рукописів) виявили документи, в яких Київ як поселення згадується 2500 років тому. Однак, коли пакет документів саме з таким віком міста відправили на розгляд ЮНЕСКО, то фахівці з всесвітньої організації не погодилися з наведеною киянами цифрою.

Варто зазначити, що у цьому питанні масла у вогонь активно додавала також і Москва, яка відсвяткувавши у 1947 році своє 800-ліття, не могла змиритися, що Київ виглядатиме старшим, зруйнувавши тим самим радянський міф про «старшого брата».

Однак, остаточну згоду на святкування вдалося одержати після телефонного дзвінка Володимира Щербицького, тодішнього очільника УРСР, до Леоніда Брежнєва, який особисто дав згоду на святкування саме 1500-річчя, хоча і цю цифру деякі вчені часто вважають завищеною.

За легендою, коли йшлося про 1500-ліття, президент Академії наук УРСР Борис Патон, що був присутній на засіданні, напівжартома порадив меру Києва Валентину Згурському: «Швидше йди на трибуну та погоджуйся. Інакше зріжуть ще кілька сотень років!».

У своїх спогадах, Володимир Щербицький прокоментував своє рішення щодо дати святкування: «Відзначимо 1500-річчя за життя нинішнього покоління. А якщо нащадки вирішать, що ми помилилися, нехай собі відзначать інший ювілей».

Дискусії щодо справжнього віку міста активно продовжуються і в наші дні, де кожна з версій має право на існування. Недаремно всесвітньовідомий письменник Оноре де Бальзак під час мандрівки зауважив, що Київ — вічне місто.

ВЕЛИКА РЕКОНСТРУКЦІЯ МІСТА ТА НОВІ ПАМ’ЯТКИ

Підготовка до святкування 1500-річчя Києва спричинила значні зміни у житті міста. У цей час розпочинається тривала реконструкція історичних пам’яток та середмістя Києва.

За висновками спеціально створеної комісії з охорони пам’яток, багато архітектурних перлин міста, зокрема: Києво-Печерська Лавра, Софійський собор, Маріїнський палац, Миколаївський костел були у незадовільному стані. Тож перед столичною владою постало питання розв’язати чимало проблем щодо відновлення визначних пам’яток минулого та наведення ладу в місті.

Окрім реставрації пам’яток, істотне значення приділяли втраченим пам’яткам. Зокрема, наприкінці 70-х до 1500-річчя міста провели реконструкцію Контактової площі, а за проєктом Валентини Шевченко та Юрія Лосицького відновили втрачений у радянський час фонтан Самсон та Ротонду.

Старовинний Андріївський узвіз виклали бруківкою та прикрасили ліхтарями під старовину, а над тисячолітніми руїнами Золотих воріт звели спеціальний захисний павільйон, що являє собою умовний макет пам’ятки у натуральну величину.

22 травня 1982 року в Наводницькому парку відкрили пам’ятник Засновникам Києва скульптора Василя Бородая. Композиція з кованої міді у вигляді човна, на якому пливуть Дніпром легендарні засновники міста — Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь, одразу припала до душі городянам та стала новим символом української столиці.

Іншим відомим монументом, що з’явилися у той час, стала Арка Дружби народів, яка нещодавно одержала нову назву Арка свободи Українського народу. На відміну від пам’ятника засновникам, «веселка», яку кияни іронічно охрестили «ярмом», так і не припала до душі містянам, через перевагу ідеології над мистецькою цінністю.

Також напередодні свята у Києві з’являлися рекордна кількість нових будівель. За цей час в місті відкрили: Палац реєстрації шлюбів, універмаг «Дитячий світ» на вулиці Андрія Малишка, Будинок меблів на бульварі Дружби народів, Печерський Універсам, готель «Братислава» та Будинок побуту на Оболоні, а також кінотеатр «Київська Русь» на Лук’янівці.

Окрім цього, столична інфраструктура доповнилася декількома лікарнями, пологовими будинками, закладами освіти, оздоровчими та спортивними центрами.

21 квітня 1982 року урочисто відкрили Музей Лєніна на Хрещатику, відомого зараз як Український дім. Для цього будівництва знесли старовинну будівлю ХІХ сторіччя, де знаходився вишуканий елітний готель «Європа»…

До святкування грандіозного ювілею залучили також обласні центри України, які взяли активну участь у проєктуванні, будівництві чи реконструкції столичних закладів громадського харчування. Кожен з них оформили в традиційному стилі, характерному для відповідного регіону.

Так у різних районах столиці з’явилися кафе «Вінничанка», «Донецьк», «Черкаси», «Миколаїв» та інші. «Подарунком» від запоріжців стала реконструкція старовинної кам’яниці Балабухи на Подолі, в якому відкрили кафе «Запоріжжя».

Запорізькі художники розробили не лише дизайн одягу для персоналу, але також і серветки, скатертини, посуду та гобеленів («Старий Київ», «Козак Мамай»).

Комбінат «Запоріждерев» виготовив для кафе комоди, різьблені стільці та столи. У сквері перед кам’яницею встановили скульптурну групу «Запорожці».

Також у місті встановили ряд пам’ятних знаків: Києву-1500 років. Деякі з них можна побачити й у наш час.

ТВОРЧІСТЬ МИТЦІВ ТА СУВЕНІРИ

Відзначення 1500-річчя Києва знайшло яскраве відбиття у творах українських митців, присвячених історичній тематиці. У цей період на будинках Проспекту Перемоги з’явилися величезні мозаїчні композиції «Історія Києва» відомих художників-монументалістів Валерія Ламаха та Ернеста Короткова.

Фасад Житнього ринку, відкритого у 1980 році прикрасило металеве панно Анатолія Домнича «1500 років Києву». За спогадами митця, розташування будівлі неподалік стародавньої гавані, надихнула його присвятити сюжет панно міжнародним торговим відносинам Київської Русі з Візантійською Імперією та Скандинавією, відомого також як історичний шлях «з варяг до греків», що проходив по Дніпру.

З нагоди ювілею було створено величезну кількість різної сувенірної продукції. Чимало киян і досі зберігають у своєму родинному архіву пам’ятні тарілки, монети, листівки, створені спеціально до святкової дати. Також, на початку 1982 року було випущено спеціальну марку.

Святкування ювілею сприяло активним науковим та краєзнавчим дослідженням. У цей час побачило світ багатотомне видання «Звід пам’яток історії та культури України». Перші три частини, відповідальним редактором яких був академік Петро Тронько, присвятили пам’яткам Києва. Також за ініціативи відомого вченого підготували до друку Історію Києву та енциклопедичний довідник «Київ», а також ряд інших історичних та археологічних праць.

ШОУ НА СТАДІОНІ, КАРНАВАЛ НА ХРЕЩАТИКУ ТА ФЕЄРВЕРК

Урочистості впродовж травня проходили у різних куточках міста. Столиця була прикрашена яскравими святковими вітаннями зі святом, вулиці були освітлені спеціальною ілюмінацією.

Кульмінацією заходів стало грандіозне шоу, що відбулося 29 травня на Республіканському стадіоні (НСК «Олімпійський»). 25 тисяч учасників з союзних республік представили яскраве театралізоване шоу, відтворивши найважливіші події з історії міста.

З 18 години в усіх парках міста проходили народні гуляння, а на Хрещатику відбувся перший карнавал. Святкова програма завершилася феєрверком на схилах Дніпра…

Всупереч гучним заходам з нагоди ювілею, святкування Дня Києва не одразу стало традицією. Своє наступне свято, українська столиця відсвяткує лише 31 травня 1987 року…

За свідченнями істориків та краєзнавців, святкування 1500-ліття міста мало надзвичайне значення в історії міста. Вперше за тривалий час Київ одержав значні ресурси на відродження пам’яток та благоустрій. Як наслідок, архітектурне обличчя столиці суттєво змінилося…

До теми — День Києва на шпальтах «Вечірки»: архівні фото

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»