Йому було всього 34: Київ попрощався з розвідником Едуардом Трепільченком. ФОТО

Побратими прощаються з Едуардом Трепільченком. Фото: Борис Корпусенко
Побратими прощаються з Едуардом Трепільченком. Фото: Борис Корпусенко

Ще одне молоде життя забрала ця страшна війна…

25 травня у Михайловському соборі відбулося прощання із загиблим воїном з позивним «Ахіллес» Едуард Трепільченко, розвідником 93 бригади.

На прощання прийшли рідні Героя — мати, брат та тітка бійця. Провести в останню дорогу побратима приєдналися і його бойові товариші, які пліч-о-пліч воювали з Едуардом.

Едуард народився в Луганську. З 2007 по 2008 роки проходив строкову службу в Збройних Силах України. Згодом закінчив юридичний факультет Політехнічного коледжу. А у 2012 році вступив до Луганського Національного Університету Внутрішніх Справ ім. І.О. Дідоренка.

З початку російського вторгнення на територію України у 2014 році, Едуард не вагаючись став на захист України, приєднавшись до лав добровольчого батальйону «Донбас».

У 2015 році вступив до лав Збройних Сил України до 93 ОМБр Холодний Яр, у складі якої боронив суверенітет та незалежність держави до демобілізації у 2020 році.

«Позивний «Ахіллес» повністю виправдовував себе, так говорять його побратими, які захищали Україну пліч-о-пліч разом із моїм братом. Якби всі вони мали змогу приїхати на прощання з Едуардом, то фронт би залишився без захисників. Кожний розвідник славетної 93-ї бригади мав за честь виконувати бойові завдання разом із «Ахіллесом», — ледве стримуючи сльози, говорить рідний брат загиблого Олександр.

Едуандр Трепільченко крайній праворуч
Боєць 93 ОМБр Холодний Яр Трепільченко Едуард Юрійович
Едуард Трепільченко

З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів Едуард повернувся на фронт.

«Зранку 24 лютого мій брат один з перших стояв в черзі у військкомат. За три місяці війні на його рахунку десятки знищеної ворожої техніки та декілька десятків — а може й сотень — знищених окупантів», — з гордістю продовжував брат Героя.

Останній бій «Ахіллеса» відбувся 20 травня на Ізюмському напрямку. Едуард з джавеліном в руках полював на російський танк, але постріл танка був першим…

«Мій брат жив виключно мрією про перемогу, та робив все, що міг зробити український захисник для її прискорення», — закінчив розмову брат Олександр.

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя!

Вічна пам’ять і слава! Герої не вмирають!

Вікторія БАБИЧ-ВЕПРЄВА, фото Борис КОРПУСЕНКО «Вечірній Київ»