Безсмертя українців вишите на сорочках: Музей Гончара показав історію через вишиванки

Весільна пара, Івано-Франківська область, с.Корнич1933 рік. Фото: альбом І.Гончара «Україна та Українці»
Весільна пара, Івано-Франківська область, с.Корнич1933 рік. Фото: альбом І.Гончара «Україна та Українці»

Світлини з українцями з різних регіонів у вишиванках — свідчення розмаїтості та унікальності української культури, яку хоче знищити ворог.

«Зазирнути у минуле, не виходячи з дому», — так кількома словами анонсували у Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» онлайн-виставку з фантастичними світлинами українців.

Можливо, для багатьох ці фото будуть перегукуватись з тими, що є у старих родинних альбомах, або у теках, знайдених на бабусиному горищі…

На виставці, яку подивитись може будь-хто, натиснувши кілька клавіш, світлини кінця ХІХ-першої половини XX століть. Історія краси й натхнення, яку ніхто не зміг у нас відібрати.

Дівчина у святковому вбранні, Чернігівська область, місто Носівка1914 рік.Фото: альбом І.Гончара «Україна та Українці»
Сумська область, місто Конотоп1914 рік, святкування 100-річчя Т.ГШевченка. Фото: альбом І.Гончара «Україна та Українці»

Це — архівні фото. Але за кожним з них — більше, ніж застиглий момент життя. Ось зосереджені очі молодят з Івано-Франківської області (головне фото). Вони вдивляються у своє майбутнє в найурочистіший день життя — вінчання. Під фото дата «1933 рік». І ми розуміємо, що це — початок іншого витка історії, про який ані чепурний парубок у гаптованому кептарі, ані його ніжна наречена у вишитому костюмі та вінку не мають навіть приблизної уяви. Але ми зараз бачимо цю історію у ретроспективі завдяки світлинам.

«Це більше ніж просто фото. Це свідчення розмаїтості та унікальності української культури. Це саме те, що хоче знищити ворог. Але українці — неймовірно волелюбний народ, і ми щодня підтверджуємо це у своєму спротиві», — говорять у музеї.

Дівчата у святковому вбранні, Сумська область, с. Вівківці, початок ХХ століття. Фото: Колекція Музею Івана Гончара

Подивіться на ці світлини й впізнайте свої краї. Якщо у вас не збереглись фото ваших предків, ви зможете уявити — якими вони були в урочисті дні. Як я побачила дівчину з Носовки на Чернігівщині й одразу уявила свою бабусю у вінку, зі стрічками у косах і вишиванці. Вона б її нам неодмінно передала у спадок, однак разом з коралями й сережками виміняла на борошно… Так, вишиванки не лише прикрашали, а й рятували.

«Україна — земля воїнів, козаків та землеробів.Тут шанують хліб, як святиню і саме божество.Тут розмовляють з вітром, слухають пісні дощу, вдивляються у тіні туману.Тут гартують силу волі та духу, захищаючи рідну землю.Тут родина є основою людського буття», — пишуть упорядники онлайн виставки музею Івана Гончара.

Брати із сестрами, Київська область, місто Бровари1908 рік. Фото: альбом І.Гончара «Україна та Українці»

Ось фото, де 4 дітей однієї родини. «Брати із сестрами», — назва під світлиною. Подивіться і дізнаєтесь, як урочисті дні зустрічали мешканці Броварів на Київщині. Тих самих Броварів, які у березні нинішнього воєнного 2022-го так завзято штурмували й кадирівці, і вагнерівці, і ще всіляка нечисть.

Нічого у них не вийшло. І не могло вийти. Подивіться на фото — отакими були прабабусі та прадідусі нинішніх захисників Київщини й України. Горді, спокійні і впевнені.

Ісидора Косач, сестра лесі Українки, Волинська область, село Колодяжне1915–1916 рр. Фото: альбом І.Гончара «Україна та Українці»
Хлопчик у народному вбранні, Одеса, кінець ХІХ — початок ХХ століття. Фото: альбом І.Гончара «Україна та Українці»

Які аргументи можуть навести мовчазні світлини тим, хто сьогодні хоче переписати, знищити та просто вкрасти історію в українців? Подивіться на цих людей на фото — це вони німі свідки й докази нашої історії. Бодай на найменшій старій світлині, як оця, з Одеси, де маленький хлопчик в українському вбранні, знятий 118 років тому.

Що показує онлайн виставка знимків українців у народному одязі за період у півтора сторіччя? Насамперед — коріння наших цінностей і сили сьогодні.

«Тут бережуть мову і традиції, як духовний скарб свого народу.Тут розуміють кожну травинку, тваринку і пташинку, спілкуються з ними, приймаючи мудрість буття.Тут пісня передається з уст в уста від покоління до покоління.Тут все працює на енергетиці місць та людей, що творить собою явність навколишнього простору», — пишуть музейники.

Сьогодні холодна воєнна весна. Але на вулицях міст, які оговтуються після бомбувань, висаджують квіти і люди вдягнули вишиванки. Їх не так багато, як торік. Бо на Луганщині, Донеччині, подекуди на півдні України — окупанти крушать будинки й вбивають людей. Але ворога час недовгий. Українці це знають. На цій землі зуміли зберегти рецепт безсмертя, його вишито на наших сорочках.

«Тут тримають зв’язок з предками, живуть зовсім поруч, на відстані тих порухів душі.Тут живуть вільні люди, що цінують свободу і право на слово та думку понад усе», — ось слова, якими у музеї великого шанувальника та збирача українських старожитностей Івана Гончара сьогодні підтримують всіх, хто живе в українському дусі на нашій землі. І перш за все тих, хто сьогодні очищає цю землю від російської нечисті.

Дівчата, Івано-Франківська область, Верховинський район 1960-1970-ті роки. Фото: альбом І.Гончара «Україна та Українці»

Переглянути виставку можна за цим посиланням.

Національне вбрання — це маніфест нашої боротьби і нескореності, — з такими словами звернувся у День вишиванки, який традиційно відзначають в Україні у третій четвер травня, мер Києва Віталій Кличко. Це свято, започатковане 14 років тому, покликане зберегти споконвічні традиції українського народу.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»