«Добродії» Солом’янки: як мешканці району об’єдналися у волонтерську групу

З початку війни українці, не покладаючи рук, воюють на усіх фронтах. Зокрема, й на волонтерському. Сьогодні розповідаємо про групу волонтерів «Добродії», які вже третій місяць маленьким кроками роблять великі справи.

Нині керівник волонтерської групи «Добродій», яка фактично сформувалася війною, Євген Будаєв розповідає, чому вирішив податися у волонтери.

«Коли почалася війна, я працював мерчендайзером у великій торговельній компанії вже декілька років. 24 лютого я побачив літніх жіночок, які стояли з крихкими пластиковими ящичками від продуктів. Це були їхні «табуретки», щоб сидіти в найближчому бомбосховищі. Подумав, що було б добре облаштувати «під житло» укриття, адже війна тільки розпалювалася, і я зрозумів, що людям ще доведеться там провести не одну ніч чи день. До мене приєдналися ще кілька хлопців, і так ми згуртувалися у волонтерську команду під назвою «Добродій», — згадує нині пан Євген у розмові з «Вечірнім Києвом».

Втім, на цьому добрі справи небайдужих мешканців Солом’янки не зупинилися. Згодом, на вулиці Єреванській спільно облаштували укриття зі спальними місцями, в якому довший час ховали 45 жінок з дітьми.

Буквально кілька днів і ряди волонтерської групи стали розширятися — до пана Євгена та його знайомих приєдналися ще кілька осіб.

У березні «Добродій» організував патруль проти мародерів. Багато людей виїхали з квартир, залишили майно. Це привернуло увагу злодіїв, які бажали нажитися на чужому. Волонтерський патруль взявся охороняти будинки та нічні вулиці.

«Ми мали прямий зв’язок навіть з тими мешканцями, які евакуювалися. Через нас вони могли дізнатися про стан свого будинку, останні новини», — розповідає пан Євген.

Долучалися волонтери і до постачання продуктів, які були в дефіциті у перші тижні війни.

«Магазини збиралися закривати, тому що не було транспорту. Ми знайшли людину з вантажівкою. Я організував її заправку. У мене знайомі були по роботі. Як українець українцю, я прийшов прямо і казав: „Нам потрібна допомога“. Люди не залишилися осторонь», — продовжує він.

Згодом волонтери налагодили систему гуманітарної допомоги для найближчих будинків: «У кожному будинку ми закріпили старшого волонтера, який знав мешканців, що залишилися на місці. Ми привозили до нього продукти. Старший волонтер розподіляв між всіма гуманітарну допомогу. У найближчі дома постачали хліб».

Зараз «Добродій» допомагає мешканцям селищ Київщини. Останній раз були в селі Демидів, що підтоплене річкою Ірпінь:

«Возимо гуманітарну допомогу, фіксуємо, що необхідно мешканцям, в групі шукаємо тих, хто може допомогти. Правильні люди, правильні речі, правильні поїздки…Воно якось само собою складається, якщо хочеш допомогти…».

Для зручності комунікації, у березні також створили групи у фейсбуці та телеграм-канал. Там інформують не лише про свої будні, а й про потреби та необхідні речі.

«Люди підходять, і кажуть: „Чому ви все це робите?“. Я відповідаю: „В мене тяжка смертельна хвороба“. З таким діагнозом до армії не беруть. Кожного дня п’ю ліки й роблю речі, які допомагають іншим. Це наділяє життя сенсом й дає можливість перейти непростий відрізок шляху разом», — зазначає на завершення Євген.

Вікторія Бабич-Вепрєва, фото-Бориса КОРПУСЕНКА, «Вечірній Київ»