У столиці вшанували пам’ять жертв Дарницького концтабору

Меморіальний комплекс на території концтабору з’явився у 1968 році. Фото: Дарницька РДА
Меморіальний комплекс на території концтабору з’явився у 1968 році. Фото: Дарницька РДА

Тут під час німецько-фашистської окупації було страчено і замучено голодом близько 68 тисяч наших громадян.

Якщо їхати Бориспільською вулицею і повернути ліворуч перед фармацевтичною фабрикою, а потім перетнути залізничну колію, то праворуч можна побачити колись страшне місце. Там, у лісі, під час німецько-фашистської окупації стратили ы замучили голодом близько 68 тисяч наших громадян. Спочатку це були військовополонені, котрі потрапили в оточення під час Київської операції, згодом — і цивільні особи: за будь-які порушення нового окупантського порядку, розповіли у Дарницькій РДА.

Полонених не годували й не поїли — лише раз на день давали бурякову баланду. Люди пили дощову воду та їли траву. Хворіли, божеволіли, вмирали або були розстріляні.

По периметру табору виявили численні місця поховань. Фото: Дарницька РДА

Після визволення Києва розпочала роботу Державна комісія з розслідувань злочинів фашистського режиму. По периметру табору виявили численні місця поховань. Мертві були накидані в ями один на одного, у кожній могилі — десятки, сотні роздягнених тіл.

Меморіальний комплекс на території концтабору з’явився у 1968 році. Фото: Дарницька РДА

На місці одного з масових поховань стоїть хрест. А з’явився меморіальний комплекс на території колишнього концтабору ще у 1968-му році. Коли пам’ять про звірства, що коїлися на нашій землі, ще була свіжою, а рани — незагоєними.

З нагоди Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні учора вшанували пам’ять жертв Дарницького концтабору.

На жаль, і сьогодні в Україні кояться жахливі речі, які важливо зафіксувати. Учора у Києві представили першу в світі музейну виставку з артефактами російської агресії. «Україна — розп’яття» за допомогою оригінальних предметів та світлин об’єктивно презентує страшні реалії цієї війни.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»