Зруйнував дім: очевидці пригадали момент падіння ворожого гвинтокрила. ВІДЕО

Момент знищення гвинтокрила та очевидець падіння
Момент знищення гвинтокрила та очевидець падіння

Збитий російський гвинтокрил зруйнував дім Тамари та Миколи на початку березня…

5 березня наші ЗСУ збили російський бойовий гвинтокрил Мі 24. Момент падіння ворожої техніки моментально поширювалося мережею та набирало мільйони переглядів.

Журналістам «Вечірнього Києва» вдалося поспілкуватися із мешканцями села Козаровичі Вишгородського району. Збита ворожа техніка протаранила їхній дім.

Нині власник помешкання пан Микола згадує: у момент падіння гвинтокрила, він якраз хотів «насмажити дерунів».

«Я вже і картоплі начистив. Коли чую гуде: летять два гвинтокрили. Один летить забирати російських поранених, бо наше село було тимчасово окуповане, а другий — супроводжував», — каже чоловік Микола.

В результаті падіння, двигуни та хвіст російського гвинтокрила опинилися всередині будинку, миттєво спалахнув вогонь. Нині він із сумом пригадує: «Ось тут була кухня, а тут — передпокій».

Зруйнований будинок родини
Зруйнований будинок родини

Родині пощастило вижити. Хоча шанси були мінімальними.

«Тамара (дружина — ред.) стояла в прихожій, а я — біля вікна з іншої сторони. Як дивлюсь, наче вогонь з паяльної лампи у небі зʼявився, або факел. Тамара закричала: „Горить!“, і ми нумо тікати», — згадує власник.

Рятуючись, чоловік похапцем взяв шість котів та чимдуж вибіг з помешкання. Родина сховалася в погріб.

Кішка, яку врятували з палаючого будинку

Через пів години горіння ворожого гвинтокрила, рашисти навідалися до власників вщент зруйнованого будинку. Пішли одразу до підвалу.

«Здесь есть кто-нибудь?» — чуємо ми в підвалі, де сидимо на тюках. «Я спрашиваю, тут есть кто-нибудь?» — продовжує. — А ми мовчимо. Подумки змирився, що дістануть з кишені гранату та кинуть в нас, як роблять росіяни зазвичай», — продовжує він.

Втім, на диво, рашисти не кинули гранати, не катували та не вбили людей. Натомість вони зачинили двері до підвалу, закрили хвіртку, яка колись загороджувала будинок, та пішли.

На початку війни територію села оточили рашисти, які активно туди стягували техніку, зокрема, БМП з невеликими ракетами.

«Поїдуть, постріляють, вернуться. Виглянеш з-за щілини погреба надвечір, як бачиш, що приїхали знову ховатися попід нашими хатами. І так 40 днів поспіль», — додає чоловік.

Відеорепортаж «Вечірнього Києва»

Єдине, що тішило бідних людей — це запаси їжі. Багато консервації, картопля, капуста, засоленні риба і мʼясо та з десяток свіжих яєць від домашніх курей. На «буржуйці» місцеві смажили картоплю, додаючи до неї тоненькі шматки мʼяса.

«У схожому приготуванні головне було — це смажити так, щоб диму майже не було. Щоб ворог не помітив. Для цього я брав сухі гілки верби: вони найсухіші з усіх, що вдалося знаходити», — зосереджено розповідає пан Микола.

Зараз втомлений бідою чоловік по камінчиках розгрібає завали колишнього дому. Зізнається: уламки того клятого гвинтокрилу намагатиметься здати на металолом, аби заробити бодай на холодильник, адже незабаром жарке літо….

Зазначимо, що у Києві до кінця року збираються відремонтувати зруйновані війною будинки.

Відео: Ярослав ХРАМОВ

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»