Територія занедбаного оздоровчого табору в Пущі-Водиці стає небезпечною

Територія занедбаного оздоровчого табору в Пущі-Водиці стає небезпечною

Втім, привернути увагу громадськості до цього об’єкта на вулиці Юнкерова, 81 «Вечірка» вирішила не лише з цієї причини. Від колишнього дитячого закладу «Вогник» залишилися напівзруйновані будівлі з вибитими вікнами та потрощеними приміщеннями. А нинішні його господарі воліють безкоштовно узаконити право власності на земельні ділянки.

У мертвій тиші завмерла «Сосна»

Там, де раніше вирувало життя й лунали дитячі голоси, сьогодні – тиша. Немає навіть охоронців: їх відправили «у відставку» ще кілька років тому. Про це розповіла одна з колишніх працівниць, з якою нам пощастило поспілкуватися. За її словами, від дитячого «Вогника» залишилася тільки «Сосна» – нова назва віртуального оздоровчого закладу, який реально займає близько двох гектарів землі. Коли його відроджуватимуть? Де гарантія, що занедбана територія не стане притулком для бомжів чи наркоманів? Відомо лише одне: за сухої спекотної погоди така безгосподарність може спричинити пожежу, а це – реальна загроза для мешканців навколишніх приватних будинків і дач.
Проте на цьому проблеми не вичерпуються, а швидше навпаки – загострюються. Як показало наше журналістське розслідування, ця земля вже опинилася під прицілом деяких спритників. Використовуючи різні схеми, у Пущі-Водиці вони намагаються «покласти до кишені» рекреаційний зелений куточок. Як зупинити цей процес? Сьогодні ця непроста справа у центрі уваги постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Про що мовчить «Чинбар»

Історія занедбання «Вогника» з метою його подальшої «прихватизації» розпочалася ще в 90-ті роки минулого століття. На той час він опинився у складі майнового комплексу, зареєстрованого на ВАТ «Чинбар». У 2000 році «чинбарівці» передали право власності на нежитлові приміщення (дерев’яні будиночки) товариству «Гештальт Консалтинг Груп». Оформили договір на підставі купівлі-продажу (від 14.11.2000 р. № 74/00). Обидві сторони домовилися, що ці частини становлять окреме майно загальною площею 452,5 кв. метрів.
– На підставі низки суддівських рішень, наказів та інших документів майно табору опинилося у власності житлово-будівельного кооперативу «Проект-Житло», – розповідає депутат Київської міської ради, член постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Дмитро Банас. – Члени кооперативу змоделювали… спір. І за рішенням зборів вийшли з кооперативу, а потім «по-братськи» розділили п’ять дерев’яних будиночків разом із землею. Таким чином, у 2009 році приватні особи отримали право власності на колишнє майно табору.
Команді Банаса, до якої входять юристи і помічники, довелося кілька місяців вивчати документи, щоб з’ясувати повну картину. Отже, табірне майно придбали за якихось 16 тисяч гривень. І це при тому, що оціночна вартість землі, яку сьогодні хочуть приватизувати безкоштовно, перевищує 7 мільйонів! Тобто її штучно занизили майже у 500 разів.
Як таке могло статися?
– Внаслідок рішень третейських судів, приміщення тимчасових дерев’яних корпусів «Вогника» на папері перетворилися на житлові дачні будинки, – коментує ситуацію юрист Олена Білько.До 2009 року законодавство не містило обмежень щодо розгляду третейськими судами спорів про нерухоме майно. Цим і скористався кооператив «Проект-Житло»: він отримав протиправне рішення третейського суду про визнання за ним права власності на тимчасові споруди дитячого табору. Теперішні власники, використовуючи це сумнівне рішення, фактично уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, який не міг бути посвідчений нотаріально у зв’язку з його незаконністю.
Щоб заборонити приватизацію земельних ділянок у Пущі-Водиці, депутат Банас підготував відповідні проекти рішень Київради. На його думку, на території колишнього «Вогника» доцільно відновити оздоровчий комплекс для дітей або для реабілітації наших бійців, які повертаються з фронту.

Ваше слово, «Зелена Оболонь»!
Ситуація навколо п’яти ділянок на вулиці Юнкерова, 81 – це лише невеличка вершинка столичного земельного «айсберга», який дістався місту «у спадок». Відмінити право власності на спірну землю можливо лише через суд.
На превеликий жаль, у Києві зафіксовано чимало прикладів, коли у минулі часи землю отримували неправомірним шляхом. Йдеться, насамперед, про державні та комунальні заклади (санаторії і табори), які було віддано під житлову забудову всупереч детальним планам територій, тобто за рахунок втрати робочих місць для киян. Достатньо подивитися на кадастрову карту, щоб побачити – у заповідних зонах «нарізано» низку ділянок, на які є дозвіл або ведеться підготовка відповідної (землевпорядної) документації.
– Деякі спритники беруть, скажімо, гектар землі у лісопарковій зоні й намагаються його пошматувати на частини – по 10 соток, щоб потім побудувати котедж,говорить представник громадської організації «Зелена Оболонь» Олександр Чепурко. – Саме тому я звертатимуся листом до Київради: потрібно створити робочу групу з метою інвентаризації усіх земель у Пущі-Водиці…

P.S. Дотримуючись принципу об’єктивності та неупередженості, наш кореспондент направив листа на електронну скриньку гендиректора ВАТ «Чинбар» Віктора Ліщука. Після повторного (телефонного) звернення нам повідомили, що журналістський запит передано на розгляд керівництву. Сподіваємося на своєчасну та чесну відповідь для продовження цієї теми на шпальтах «Вечірки».