У Києві пішла з життя легендарна художниця-шістдесятниця: не витримала окупації
У столичній лікарні у віці 84 роки померла українська художниця-шістдесятниця Любов Панченко. Вона місяць виживала у Бучі під час російської окупації. Любов Михайлівна була відомою художницею-модельєркою та відроджувала у Києві традицію різдвяних колядок та вертепу.
«На 85-му році життя відійшла у вічність Почесна громадянка міста, лауреатка премії імені Василя Стуса, художниця-модельєрка Любов Панченко. Вона — з середовища патріотів-шістдесятників, які попри тиск Кремля розвивали українську культуру в часи радянської цензури. Уся її творчість мала яскраво виражений український колорит, через що Любов Михайлівну переслідували, а її картини приховували», — написав мер Бучі Анатолій Федорук.
За його словами, Любов Панченко не змогли зламати в КДБ, але художниця дуже постраждала під час нової російської навали. Українцям залишаються її роботи і пам‘ять про стійкість, незламність та любов до України в складні для нації часи.
21 квітня видання «Україна молода»розповідало, що в час окупації Любов Панченко була в своїй хаті й помирала з голоду. Коли «прилетіло», лише тоді про неї згадали — прибіг сусід й допоміг прийти до тями. Згодом Любов Михайлівну відправили на евакуацію.
Напередодні війни (2 лютого 2022 року) Любов Панченко перетнула межу в 84 роки — її прийшли вітати працівники музею й інші прихильники творчості художниці: тоді вона гарно вбралася, самостійно ходила, жартувала, була щиро рада гостям. Після звільнення міста жінка була повністю виснажена тривалим голодуванням: схудла і не могла встати.
2 квітня привезли в Київську клінічну лікарню № 5, спершу в терапевичне відділення, потім в хірургічне. Тут Любов Панченко й відійшла у вічність.
ГО «Музей шістдесятництва» опікувалась долею Любові Панченко і збирала кошти на реабілітацію та можливість утримання її в пансіонаті для літніх людей. Усі кошти будуть витрачені на те, щоб гідно провести художниця, а також на збереження і популяризацію її творчості.
Музей шістдесятництва прийняв у подарунок від мисткині повну колекцію її творів.
Прощання відбудеться 2 травня об 11:00 біля моргу Київської міської клінічної лікарні №5. Поховають Любов Панченко о 14:00 в Бучі, на Яблунському цвинтарі.
Любов Панченко народилася 1938 року в селі Яблунька на Київщині. Батьки не схвалювали захоплення малюванням, тому під час навчання вона не мала жодної матеріальної і моральної підтримки від рідних.
У 1950-х Любов Панченко навчалася в Київському училищі прикладного мистецтва. На початку 1960-х років у Києві запрацювала філія Львівського поліграфічного інституту імені І.Федорова. Туди на вечірнє відділення факультету графіки вступила Любов Панченко. Протягом навчання вона опанувала техніку ліногравюри, багато малювала, захоплювалася поезією і створила серію малюнків-ілюстрацій до українських пісень та поезій, подорожувала поліськими селами, збираючи унікальні вироби народного мистецтва: рушники, сорочки, настільниці. Купувала нові простирадла і рушники, щоб обміняти на стару вишивку.
Коли художниця опинилася в колі шістдесятників, то знайшла багато однодумців. Усі гуртом повертали зросійщеному Києву українське обличчя. Любов Панченко почала відвідувати започатковану при КТМ літературну студію «Брама», яку вів Віктор Могильний, хор «Жайворонок». За її участі в Києві відроджувалося писанкарство, колядування та вертеп, відвідувала хату-музей Івана Гончара.
Також вона долучалася до особливої для шістдесятників традиції вшанування Тараса Шевченка (22 травня). Коли почалися репресії «незгодних», Панченко збирала гроші для допомоги політв’язням, що відбували покарання «за антирадянську агітацію та пропаганду».
Любов Панченко працювала в проєктно-конструкторському відділі технологічного інституту і в Республіканському будинку моделей. Вона розробляла моделі одягу, зразки вишивок, графічні заставки до книг, створювала живописні полотна, декоративні розписи, костюми для фольклорно-етнографічних колективів, ілюструвала твори Тараса Шевченка, повість Коцюбинського «Тіні забутих предків» тощо.
На особливу увагу заслуговує тема Карпат. У 1965-му році Любов Панченко відвідала Гуцульщину, звідки привезла велику серію акварелей. Потім вона ще не раз поверталася до цих мальовничих місць, які оживали в її творах фантастичними одухотвореними деревами і гомінкими потічками.
«На жаль, творчість художниці досі не оцінена», — зазначають у Музеї шістдесятництва.
Любов Панченко була відомою художницею-модельєркою, чиї дизайни копіювали свого часу майстри з усього Радянського Союзу. Вона також малювала писанки, створювала вишиті народні костюми для хорів, а також збирала кошти на допомогу політичним в’язням, яких звинувачували у «антирадянській пропаганді» та відроджувала у Києві традицію різдвяних колядок та вертепу.
Любов Панченко завжди підтримувала українську культуру, що можна побачити в її роботах. В малюнках та дизайнах одягу художниці часто переплітаються різні народні орнаменти. Через те, що вся її творчість мала яскраво виражений український колорит, що в часи комуністичного застою вважалося проявом «буржуазного націоналізму» і, відповідно, гальмувалося, замовчувалося владою. Звідси — відсутність персональних виставок і публікацій.
Більше про життєвий і творчий шлях української художниці Любові Панченко дізнавайтесь через інтерактивну гру, розроблену у рамках програми Ukraine Everywhere Українського інституту.
Крім того, Український інститут національної пам’яті підготував «Альбом Любові Панченко: Повернення» — — перше і поки що єдине видання її творів, підсумок її життя і, водночас, повернення її імені в українське мистецтво. Завантажити тут
Нагадаємо, у Бучі загарбники знищили унікальний архів В’ячеслава Чорновола.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»