Автомобілі розстрілювали з трьох БМП: спогади очевидця з Макарівщини. ВІДЕО

Мешканці невеличкого села намагалися евакуюватися 12 березня…
Макарівська громада — одна з тих, які найбільше постраждали від рашистів на Київщині. Неподалік села Королівка — на частині дороги нині вщент випалена колона автомобілів.
Мешканці пригадують — це «зелений коридор», який росіяни передумали давати й 14 автівок, в яких їхали жителі села Липівка цієї ж громади, розстріляли просто з БМП.


Втім, декому таки вдалося врятуватися. Серед них — і місцевий підприємець з Липівки Валерій Тимчук.
«12 березня з нашого села вивозили мирних жителів, — розповідає нині про той злощасний день пан Валерій. — Із самого села колону з 14 машин випустили, а не доїжджаючи до Королівки виїхало три БМП, розвернулися у бойову лінію і повністю розстріляли автомобілі. Були загиблі, і поранені.
Мене також осколками побило. Ось маю поранення на шиї, плечі, в нозі. А машини всі погоріли. І це все на очах у нас. Діти плакали. Слава Богу, що у мене з буса усі живі залишилися».


Нині чоловік разом з родиною живе у власному зруйнованому будинку. Ворота його дому орки «відкрили» гонорово — на БМП… Тоді почали стріляти по вікнах другого поверху, потім по першому. Щоб відкрити вхідні двері, випустили 19 автоматних черг. А одного дня у спальню чоловіка влучив снаряд — розірвався буквально у ліжку.
Валерію та його рідним вдалося врятуватися тільки тому, що ховалися у сусідньому будинку, через город.
Не вцілів і магазин, який належав чоловікові. Каже, приміщення сільської крамниці, яке годувало місцевих десятки років, окупанти зруйнували за кілька хвилин.
«Ось ці руїни — все що лишилося від двоповерхового сільського магазину», — із сумом зітхає він.


Чоловік каже: ворожа техніка загалом не особливо перебирала по чому гатити:
«Коли у село зайшли окупанти, вони пересувалися центральною вулицею, і все розстрілювали на своєму шляху. Стріляли по будинках, щоб викликати пожежу. У сусіда загорівся сарай, з усіма інструментами та обладнанням, вибухнуло авто. Для майстра обладнання — це частина його самого, я ніколи не бачив, щоб він так плакав…»
Липівка з населенням у 1000 душ прожила в окупації три тижні. Нині в очах місцевих — сум і біль. Дехто з їхній сусідів більше ніколи не повернеться додому. Дехто — немає куди повертатися. Живучи сьогодні у руїнах, вони лише з іронією згадують про публічні заяви окупантів «стріляли лише по стратегічних об’єктах». Кажуть — вік прожили у мирній Липівці й не здогадувалися, що це «український пентагон»…






Олена ПЕТРИШИН, фото Борис КОРПУСЕНКО, відео Ярослав ХРАМОВ, «Вечірній Київ»