Переселенці з Київщини відкрили «віконце» у центрі Львова і стали дуже популярними
Заклад під назвою «КІІТ», в якому можна придбати «на виніс» кавові напої та пироги, став гарним прикладом того, як під час війни будь-який, навіть невеличкий бізнес, може розвиватися.
Сергій із Ірпеня та Іван із Бородянки переїхали до Львова, коли їхні міста почали бомбордувати окупаційні російські війська. Тут хлопці вирішили орендувати віконце на вулиці Руській, 3, у самому центрі Львова, де почали продавати власноприготовані пироги та каву.
Спочатку, коли заклад тільки відкрився, справи бажали кращого: за перші дні було лише кілька відвідувачів, хлопці вже вирішили зачинятись. Аж тут одне місцеве видання написало про їхню роботу, і одразу клієнтів стало значно більше.
«Ми приємно здивовані таким потоком людей, — говорить Сергій. — Цікаво по говіркам впізнавати місцевих львів’ян, людей з Київщини або з Харкова. Особливо приємно, коли зустрічаємо земляків із Ірпеня і Бородянки, обмінюємося з ними новинами».
Клієнтів стало настільки багато, що хлопцям просто не вистачало рук, щоб виконувати всі замовлення. На допомогу прийшла їхня подруга Дарина, яка повернулася з Польщі. Вона була єдиною людиною, якій хлопці розповіли про ідею з відкриттям віконечка, і вона приєдналася. Тож, Іван майже щодня у кав’ярні, а Сергій і Дарина працюють по черзі — або у кав’ярні, або печуть пироги вдома.
До речі, найпопулярнішою їжею у закладі виявився пиріг сир-шпинат: у рідних містах хлопців цей пиріг не особливо зацінили, а от у Львові він припав до душі. Сергій же радить фірмовий пиріг — цибулевий.
«У мене є два кулінарні канали у Ютубі — „КІІТ“ і „Голодний мужчина“, — розповідає Сергій. — Рецепт цибулевого пирога з’явився там одним із перших і за майже сім років існування влогу тільки „відточувався“ і покращувався».
Найулюбленішими напоями відвідувачів є лавандовий лате і капуоранж (це капучіно, в якому замість молока — помаранчевий або гранатовий сік). Іван, який займається приготуванням кави, вважає їх особливими не лише через екзотичний смак, але й тому, що не додає туди сиропи.
«Несмачно, коли цукор перебиває смак кави, — пояснює Іван. — Я додаю бленд із справжніх сухих квітів лаванди. Тому якщо людина один раз спробувала лавандовий лате, то скоріше за все й надалі буде замовляти саме його».
Але хай як добре просувається їх робота у Львові, Сергій та Іван постійно думають про того, чиє ім’я носить заклад «КІІТ». Про пухнастого улюбленця, який ще на початку війни через вибух у будинку злякався і втік.
«Це сталося у Ворзелі, — пояснює Сергій. — Не знаю, що з ним, і сподіваюсь, що його змогли прихистити, адже за сім років свого життя він жодного разу не був на вулиці».
Для того, щоб спробувати відшукати тваринку, хлопці зробили перерву у роботі, про що повідомили на віконці вулиці Руської.
Вони поїхали на кілька днів додому, точніше до того, що від нього залишилося: квартира Сергія повністю знищена, будинок Івана вцілів, але у постраждалих від війни містах Київщини зараз ситуація дуже непроста.
«Там немає електрики, води, там немає де купити їжу, тому наразі неможливо повертатися, — пояснює Сергій. — Крім того, це важко психологічно, порівнювати, яким місто було до війни і що з ним стало зараз».
При цьому Сергій не втрачає надію знайти свого котика. Тому просить всіх небайдужих у Ворзелі або околицях, хто може щось знати, повідомити йому за телефоном 063 441 55 34.
А вже незабаром, 23 квітня, заклад «КІІТ» знову відкриє віконце на вулиці Руській у Львові. І, хто зна, можливо сам кіт теж буде зі своїми господарями.
Бо навіть на війні трапляються приємні несподіванки. Наприклад, історія про кота з закатованої рашистами Бучі, якого знайшов військовослужбовець Єгор Фірсов, мала два щасливих фінали.
Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»