Чи потрібні приватні будинки престарілих в Україні

Чи потрібні приватні будинки престарілих в Україні

Трагедія, що сталася в Літочках на Київщині на минулому тижні, нікого не залишила байдужим. 16 пенсіонерів і медична сестра заживо згоріли у приватному будинку престарілих. Цей заклад було облаштовано в звичайному приватному будинку,і він не мав системи автоматизованого пожежогасіння. З приводу цього між правозахисниками, юристами та представниками Мінсоцполітики України розгорілись гарячі дискусії: чи потрібно дозволяти надавати соціальні послуги приватним підприємцям або взагалі заборонити. Про це йшлося під час прес-конференції у Главкомі.

Олена Темченко, працівник департаменту з реалізації НПМ Офісу уповноваженого ВРУ з прав людини, розповіла, що часто з колегами перевіряє геронтологічні інтернати. І звичайно, є ті, де працівники закладу намагаються задовольняти інтереси мешканців. Наприклад, в одному із таких закладів було створено маленький городик. Та виділено бажаючим по клаптику землі, аби вони могли собі вирощувати цибулю чи часник. Є інтернати, де створено родинні умови. А є і ті, де відсутнє розуміння людей як особистостей, де працівники, наприклад, не привчені стукати у двері перед тим, як зайти до кімнати.

Ще одна проблема будинків престарілих – ненадання медичної допомоги у повному обсязі. Такі установи не мають ліцензії на проведення медичних процедур, а лікарні не хочуть брати їхніх мешканців на стаціонарне лікування.

- Є проблема, коли онкохворі у геронтологічних інтернатах не мають доступу до знеболення. За міжнародними стандартами відмова у знеболенні прирівнюється до катування, – пояснює експерт.

У комунальні будинки престарілих беруть одиноких пенсіонерів, а що робити людям, які в силу певних обставин не можуть похилого родича залишати самого вдома, а працювати потрібно? Проблеми таких людей вирішують приватні геронтологічні заклади. До того ж умови там дійсно кращі.

- Вважаю, що приватні будинки престарілих повинні існувати, але вони мають відповідати певним вимогам, і в них мають бути створені родинні умови, – зазначає Олена Темченко.

Ірина Сергієнко, працівник департаменту з реалізації НПМ Офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини, розповіла, що під час перевірок комунальних будинків престарілих трапляються випадки, коли пенсіонери скаржаться на те, що їх б’ють. Також досить часто не облаштовано побут для маломобільних мешканців закладу. Вони, наприклад, перебувають у кімнатах на верхніх поверхах, звідки без допомоги, самостійно, спуститися такій людині неможливо.

Фахівець розповідає, що зустрічаються заклади, де душ працює двічі на місяць, в інший час він зачинений на замок. Фахівці та адміністрація таких закладів часто виправдовують відсутність гідних умов для проживання нестачею коштів.

- Але ж для того щоб ставитися з повагою до людей, грошей багато не потрібно, – зазначає Ірина Сергієнко.

На думку Лариси Самсонової, монітора національного превентивного механізму, держава повинна звернути увагу на те, що є попит на соціальні послуги.

- Якщо людині зробили операцію, то часто родичі шукають доглядальницю. Тобто такі послуги є затребуваними, але зараз вони в нашій країні перебувають у «тіні». Тому потрібно виводити цей бізнес із «тіні», щоб він працював за певними правилами, – розповідає пані Лариса.

Правозахисники зійшлись у думці, що такі заклади, як той, де сталася жахлива трагедія, мають бути у Реєстрі. Для людей це – можливість ознайомитись з певними послугами і їхньою вартістю. Для громадськості та держави – контроль таких закладів.