«Ми готуємося до найгірших сценаріїв і до повторної спроби взяти Київ»: інтерв’ю з Миколою Жирновим

На шостий день війни, 1 березня, Президент України призначив очільника Київської міської військової адміністрації. Ним став генерал-майор та військовий із багаторічним стажем — Микола Жирнов. Таке рішення Глава держави аргументував гострою потребою захисти столицю, яка була і залишається ключовою ціллю ворога.

Миколі Миколайовичі Жирнову — 56. Він професійний військовий. Свого часу служив командувачем сил підтримки. А у 2014-2015 рр. організовував інженерне забезпечення бойових дій наших ЗСУ. Останніми часами в РНБО — державний експерт Служби військової безпеки. Нині він — на обороні Києва.

Попри напружений графік, недоспані ночі, «Вечірньому Києву» вдалося записати коротке інтерв’ю з ним про 53 дні війни.

ПРО ПОДІЛ ОБОВ’ЯЗКІВ З КЛИЧКОМ

— Миколо Миколайовичу, чому в час війни так важливо, щоб міськими адміністраціями керували люди із багатим військовим досвідом?

— З початком агресії всі установи міста, а також вся інфраструктура переходить на функціонування в умовах війни. Крім тих завдань, які виконує міська влада в мирний час, ще виникає багато завдань в інтересах оборони, які потрібно вирішувати професійно і в найкоротші терміни.

Це насамперед такі завдання як використання інфраструктури, матеріальних засобів, надання допомоги пораненим, евакуація населення, побудова оборонних рубежів. А також проведення спеціальних робіт. Зокрема, тих, що повʼязані із вибуховими речовинами. Найголовніше — швидка і надійна комунікація із командувачем оборони. Усі ці завдання потребують, аби місто керував професійний військовий.

— Як поділяєте роботу із Віталієм Володимировичем?

— Військова адміністрація під моїм керівництвом організаційно сьогодні має дві гілки — це військова, якою керує генерал-лейтенант Сергій Корнійчук і цивільна гілка під керівництвом Віталія Кличка. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що ці дві гілки працюють злагоджено та професійно і доповнюють одна одну. Це допомогло виконати завдання у найважчий період оборони Києва і нині дозволяє виконувати завдання повсякденного життя Києва.

ЯК ВОРОГ ОПИНИВСЯ НА ОБОЛОНІ ТА КЛЮЧОВІ МІСТА, ЯКІ СТРИМАЛИ НАСТУП НА СТОЛИЦЮ

— Повертаючись на початок війни. Буквально на другий день війни ворог був на Оболоні? Як йому це вдалося так швидко?

В основу операції по захопленні Києва поклали застосування сил спеціального призначення рф. Ворог розраховував на швидке захоплення аеродромів, основних центрів прийняття рішення держави. Планував посіяти паніку серед населення і у такий спосіб створити умови для просування сухопутного угрупування та заволодіння Києвом. Але завдяки вчасному реагуванню сил оборони, професійним діям наших військових, ці сили нейтралізували, а деякі були знищені та захоплені у полон. Так нам вдалося зламати плани окупантів.

— Завдяки чому вдалося стримати підступ на Київ? Які міста, бої відіграли ключову роль?

— Для наступу на Київ противник вибрав найкоротший шлях з боку республіки білорусь. Розрахунок, як я вже говорив, був покладений на дії ССО противника, які повинні були забезпечити швидке пересування сухопутних підрозділів.

Стримати противника на підступах до Києва вдалося завдяки героїзму та професійним діям наших оборонців, знанні місцевості, активності місцевого населення Гостомеля, Ірпеня, Бучі, які надавали величезну допомогу нашим оборонцям, а деякі і самі долучались до оборони. Ключовими містами, які взяли на себе роль оборонних, були Гостомель, Ірпінь, Макарів та Мощун.

— Миколо Миколайовичу, у березні був тиждень, коли обстріли житлових кварталів фактично не припинялися. Як пояснюєте такі дії ворога?

— Не є секретом, що ворог взяв собі за основу тактику — тактику залякування. Київ є серцем нашої держави, великим політичним та економічним центром.

Тому ворог й завдавав ударів по інфраструктурі міста, аби викликати паніку в населення, залякати нас. Це було їхнім основним завданням. Але кияни показали свою мужність та витримку, вміння володіти собою та давати належну відсіч ворогу.

ЧОМУ ВОРОГ ПРОГРАВ БИТВУ ЗА КИЇВ

— Який день цієї війни вам запам’ятався найбільше, викликав найбільше хвилювань з огляду на хронологію подій у Києві?

— Найбільш бентежними були перший і другий дні війни, коли противник намагався захопити аеродром у Гостомелі та Василькові, висаджував десант, у великій кількості застосував авіацію та завдавав ударів по інфраструктурі міста. Тоді, коли ДРГ почали діяти в районі Оболоні.

Необхідно було негайно реагувати та за будь-яких умов не дати реалізувати їм свої плани. Нам це вдалося! Не досягнувши своєї мети в перші дні, противник почав втрачати свою наступальну ініціативу. Як наслідок — програв битву за Київ.

— За час війни чи не щодня ми чули інформацію про затриманих диверсантів. Хто ці люди, що про них відомо, це українці?

— Агресію проти України російська федерація готувала заздалегідь. Мережа ДРГ також відповідно готувалась завчасно. Залучались різні люди: росіяни, які під різними приводами легалізувалися в Україні. Але це також й українці, завербовані їхніми службами.

Якщо говоримо про українців, то вони різні, починаючи від симпатиків «руского міра», закінчуючи тими, хто хотів заробити грошей. Для нас вони всі зрадники та вороги України.

— Яку роль відігравала адміністрація щодо евакуації людей з області?

— У досить складних умовах проводилася евакуація людей з Ірпеня, Бучі, тому хочеться подякувати людям, які виконували ці завдання.

Наразі столиця — транзитний пункт для людей, які були вимушені покинути свої домівки. У Києві є алгоритм прийому переселенців. Внутрішньо переміщені особи реєструються в центрах управління соціального захисту в районах. Там їм надають грошову допомогу і, в разі потреби, харчі та речі першої потреби. Також забезпечують житлом на кілька діб, а пізніше відправляють у західні регіони України або за кордон. Не дивлячись на всі складнощі в розміщенні людей, місто готове до для подальшого прийому переселенців.

КОЛИ МОЖНА ПОВЕРТАТИСЯ У КИЇВ

— Головне питання, яке турбує киян — коли можна повертатися у місто? Це питання днів чи місяців?

— Говорити про якісь терміни зараз зарано, адже сьогодні не закінчилася війна. Все залежатиме від того, як буде складатись оперативна та стратегічна обстановка.

Хоча ми розуміємо, що Київ як політичний та економічний центр має жити і певна частина жителів повинна повернутися, але ми просимо сьогодні в першу чергу жінок, дітей, людей літнього віку, які мають де проживати за межами міста — не повертатись, адже є небезпека, як авіаційних та ракетних ударів, так і дій ДРГ противника. Та й загалом противник не відмовився від мети захопити столицю.

Основна умова для безпечного повернення у Київ — це закінчення війни. В іншому випадку — навіть зниження інтенсивності бойових дій так само несе небезпеки, про які я говорив вище.

— В інформаційному просторі звучали застереження щодо повторних планів «взяти Київ за 2 дні». Які маєте особисті думки про це? Це реально? Чому?

— Ми таких невтішних прогнозів не чуємо і не бачимо. Те, що сьогодні відбувається в ефірі росії — кардинально змінилося з часів початку агресії та після початку агресії. Всі вже сьогодні говорять про другу армію в Європі за чисельністю, з якою не так просто воювати.

Попри це, хоч ворог і зазнав збитків, російська федерація має великі ресурси — як людські, так і технічні. Ми розуміємо: щоб підготуватись противнику, потрібен час. Але ми також розуміємо, що від своєї мети заволодіти як столицею, так і всією Україною, він не відмовився.

На даний час ворог поповнює свої втрати, накопичує ресурси та ремонтує техніку, готує її до застосування. Розуміючи це, ми готуємося до всіх можливих сценаріїв і навіть до найгірших — до повторної спроби взяти Київ.

— Якою буде роль Києва у цій війні найближчим часом?

— Роль Києва — не змінювалась і не змінюватиметься. Це столиця нашої держави, це те місто, де перебуває все керівництво нашої держави. Тут всі наші святині. Це невіддільна частина нашої економіки. Для всіх українців — це святе місце, яке ми будемо обороняти до останньої краплі крові та не віддамо на поталу ворогу!

Олена ПЕТРИШИН, «Вечірній Київ»