Наймасштабніший мітинг за 20 років: як українкам вдалося побити рекорди в Чехії

На світлині одна з співорганізаторок мітингу у Карлових Варах — Богдана Махлай. Фото: dododanaaa
На світлині одна з співорганізаторок мітингу у Карлових Варах — Богдана Махлай. Фото: dododanaaa

У Карлових Варах харківʼянка Анна Царьова та Богдана Махлай з Білої Церкви провели акцію, до якої приєдналися найбільше за останні 20 років мітингувальників

13 квітня цього року Анна Царьова разом із подругою Богданою Махлай організували наймасштабніший мітинг у Карлових Варах за останні 20 років! Акція була присвячена підтримці Україні як державі та українцям як народу, який ворог мріє стерти з лиця землі.

Журналістка «Вечірнього Києва» особисто поспілкувалася зі співавторкою проукраїнської акції — Анною Царьовою та дізналася, як молодим українкам вдалося залучити велику кількість мітингувальників на підтримку України.

Анна Царьова
Богдана Махлай

ПЕРШІ ХВИЛИНИ ВІЙНИ ТА РІШЕННЯ ПОКИНУТИ ХАРКІВ

21-річна корінна харків’янка Анна Царьова до війни мала активне життя, подорожувала світом та встигла здобути освіту юриста. Втім все зруйнувала вона — війна.

У ніч з 23 на 24 лютого дівчина не могла заснути, а о 4:30 Аня отримала повідомлення від подруги зі словом: «Почалося». Відразу після цього почувся потужніший вибух, який пошкодив електропостачання чи не на кожній вулиці Салтівки, мікрорайону, де живе дівчина.

На секунду їй здалося ніби це кадр з апокаліптичного фільму, а не реальність. Проте подруга написала вдруге: «Аню, війна!»…

«З перших днів війни мій район (Салтівку, — ред.) найбільше бомбили у Харкові. Це моторошно, без сліз не згадаєш. Я ніяк могла збагнути, що у 21 столітті в моїй країні може трапитись війна…», — розповідає Анна.

Тоді дівчині здавалося, що війна — це найстрашніше, що вона бачила. Втім, днями пізніше у соцмережах вона побачить: ґвалтування, різанину та підпалювання тіл.

Зруйновані будинки у Харкові. Фото: REUTERS
Зруйнований Харків. Фото: REUTERS

До середини березня Анна з родиною майже не виходила на двір. Увесь час люди бігали з квартири до підвалу й навпаки. Очевидно, що про роботу в таких умовах й не мовилося, хоча грошей родині не завадили б.

Саме фінансові труднощі змусили 21-річну харківʼянку прийняти непросте для себе рішення — їхати до Європи, щоб прогодувати батьків та брата.

До слова, вони лишилися у Харкові, який й досі потерпає від путінських виродків. Родина Анни знайшла себе на цій війні — вони готують на польовій кухні, а також опікуються маломобільними харківʼянами.

Однак кілька днів тому будинок Анни розбомбили. Родина змінила локацію, проте не змінила волонтерську діяльність.

«Я часто заходила в соціальні мережі та бачила як мої друзі пішли воювати, волонтерити, готувати для армії. Одним словом — кожен робив щось корисне у міру своїх можливостей. Час від часу я й сама думала: „А чим я можу бути корисною на цій війні?“. Відповідь була єдина — буду заробляти та допомагати грошима і країні, і батькам.», — каже Анна.

ПЕРЕЇЗД У ЧЕХІЮ ТА НАДМАСШТАБНИЙ ПРОУКРАЇНСЬКИЙ МІТИНГ

До Чехії Анна приїхала разом зі своєю подругою Богданою, яка з Білої Церкви. Згодом дівчата працевлаштувалися у Карлових Варах. Звісно, не без допомоги добрих людей.

«Одна молода чеська родина запропонувала нам роботу та житло. Це „золоті“ люди, які проявляють велику повагу та співчуття всьому українському народу. Зараз всі ми живемо разом і це нагадує чимось мою родину…», — говорить харківʼянка.

Власне, чеська родина й допомогла Ані та Богдані організувати мітинг, аби вкотре наголосити: Україна не нікому віддасть свої землі та не боїться бункерного діда і його «ваньків».

«З кожним днем, з кожною новиною я і Богдана розуміли: недостатньо просто донатити ЗСУ та організації, що опікуються цивільними у час війни. Треба цілому світу кричати про той біль, який розриває нас на шматки зсередини. У цих думках, ми прийшли до ідеї організувати мітинг.

Мій улюблений Харків, Буча, Ірпінь, Маріуполь — всі ці історії не можна просто залишати, треба говорити, щоб люди розуміли масштаби лиха», — схвильовано додає Анна.

Упродовж тижня, після робочої зміни, дівчата бралися за творчу підготовку акції: малювали плакати, розписували, як бачать захід, та закликали у соцмережах знайти час, аби прийти 13 квітня на проукраїнський мітинг.

13 квітня, в день акції, на підтримку України у війні проти росії прийшли близько 1000 людей. Усі вони приходили з синьо-жовтими прапорами, із плакатами про «рускій воєнний корабль» та плакатами-зверненнями до росіян, які мають зупинити свого збожеволілого лідера. 70% тих, хто прийшов на мітинг — були українці.

Для розуміння, попередні різні акції у Карлових Варах збирала не більше 200 людей. Тож мітинг наших українок місцеві журналісти охрестили як «одну з найуспішніших за останні 20 років»!

Ми звичайні дві дівчинки з України, які жодного разу не проводили мітинги. Але ми не побоялися вийти та заявити на весь світ про себе та про нашу Україну, яку намагаються знищити. І поки мої рідні, друзі, мій народ там сидить під щоденними обстрілами, поки наші військові стоять за нас, поки ці орки гвалтують жінок, дітей, поки вони вбивають, приходячи в наші будинки, грабують і вважають, що так і потрібно, — я виходитиму з високого піднятою головою, висловлюючи свою позицію», — резюмує 21-річна харківʼянка.

***

P.S. Анна Царьова активно просуває в Чехії біди України через війну. Натомість тут, в Україні, дівчина принагідно просить не залишати сам на сам харківʼян, і при можливості задонатити хоч малу суму на карту Monobank, на ім’я волонтера організації Kharkiv Help — Олексія К. : 5375 4141 0105 1695

Усі фото з архіву Анни Царьової спеціально для «Вечірнього Києва».

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»