Пішла з життя київська актриса, перший міністр культури України

Ларисі Іванівні Хоролець було 73 роки. Фото з мережі Фейсбук
Ларисі Іванівні Хоролець було 73 роки. Фото з мережі Фейсбук

12 квітня на 74-му році життя зупинилося серце Лариси Іванівни Хоролець, народної артистки України. Вона була першим міністром культури незалежної України.

Лариса Іванівна народилася 28 серпня 1948 року у Києві. Діапазон її талантів широкий: акторка театру і кіно, драматург, державний діяч, педагог, режисер.

Закінчила із золотою медаллю Київську СШ № 117, музичну школу по класу фортепіано і бандури, а у 1970 р. з відзнакою — Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.

Творчий шлях Лариса Хоролець починала на кіностудії Довженка

Творчий шлях почала на кіностудії ім. О. Довженка. Знімалася у фільмах «Партизанська іскра», «Кров людська — не водиця», «Сашко», «Морська чайка», «Між добрими людьми» та ін. У 1970–1973 роках працювала у літературному театрі «Слово» при Спілці письменників України. У доробку — літературні композиції «Сім струн» (Л. Українка), «Слово про вірність» (П. Автомонов), музично-драматичні композиції за творами П. Тичини, В. Сосюри, Л. Бразова, В. Симоненка, Б. Олійника, І. Драча, Л. Костенко, Д. Павличка.

Діяльність у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка (1973–1998) почалась з дебютної ролі розвідниці Оленки («Голубі олені», О. Коломієць). Серед її ролей — Анна («Украдене щастя», І. Франко), Галя («Майська ніч», М. Гоголь), Софія («Безталанна», І. Карпенко-Карий), Долорес («Камінний господар», Л. Українка), Галинка («Срібна павутина», О. Коломієць), Наталія («Васса Желєзнова» М. Горький).

Лариса Іванівна Хоролець. Фото з відкритих джерел

Лариса Хоролець — перший міністр культури України. Ініціювала та брала участь у створенні «Основ законодавства про культуру», законів «Про музеї та музейну справу», «Про бібліотечну справу», «Про авторське право і суміжні права»; Національних історико-культурних заповідників, Національного реєстру культурних цінностей, Державної комісії з повернення історичних та культурних цінностей в Україну. Уклала 11 угод про культурне співробітництво з країнами зарубіжжя.

У 1991–1996 роках — заступниця голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Розробила концепцію та створила Центр «Український дім» при Кабінеті Міністрів Украї­ни, у 1993–1998 роках була його генеральним директором. За її участі проведено міжнародні наукові симпозіуми, концерти майстрів мистецтв, фестивалі народної творчості, книжкові, художні виставки.

У 1998–2004 роках — радник Посольства України в Німеччині. Брала участь в організації та проведенні засідань Змішаної українсько-німецької комісії (завдяки одному з них збережено кафедру україністики в м. Грайфсвальд, Німеччина), Днів культури України у ФРН, культурної програми України на виставці «ЕКСПО — 2000» (м. Ганновер, Німеччина), міжнародних кінофестивалів «Берлінале» та «Go East».

Лариса Хоролець в Українському домі. Фото: Анна Гладких

У 2004–2012 роках — радниця з гуманітарних питань Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Протягом 20 років займалася педагогічною діяльністю. З 2014 року — професор кафедри режисури драматичного театру та акторського мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, з вересня 2016 року — завідувач кафедри сценічного та аудіовізуального мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Лариса Хоролець була драматургинею та режисеркою. Фото: Анна Гладких

За п’єсами Лариси Хоролець «Сирени», «Мені тридцять», «Третій» та «На вулиці Електричній» поставлені вистави в багатьох театрах України та у театрі м. Братислава (Словаччина). Як режисер здійснила постановки вистав «Сповідь» за романом у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай» (2015), «Одержима» за поемою Л. Українки (2016), «Чотири пори життя» за романом М. Матіос (2016). Автор і ведуча багатьох популярних радіо- і телепередач. Серед них «На добраніч, діти», «Дивосвіт», «Театр перед мікрофоном».

Нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, літературно-мистецькими преміями імені М. Островського, І. Нечуя-Левицького, І. Кошелівця, Л. Бразова.

Лариса Хоролець брала активну участь у громадських заходах. Фото з мережі Фейсбук

Лариса Хоролець — Народна артистка України, доцент, член Національної спілки письменників України, Національної спілки театральних діячів України, Національної ради Конгресу Української інтелігенції, співголова товариств «Україна-Росія», «Україна-Австрія», співзасновниця Українського фонду культури та Києво-Могилянської академії. Лариса Іванівна до останнього продовжувала викладацьку діяльність, грала в театрі, брала активну участь у громадських заходах.

«Акторка, випускниця легендарного курсу Дмитра Алексідзе. Успішна акторка театру Івана Франка. Легендарна Снівочка — казкарка на Українському телебаченні в 70-х роках. Ми з нею були в теплих відносинах аж до її виїзду на дипломатичну роботу в Німеччину, — пригадує багаторічна директорка кінотеатру „Жовтень“ Людмила Горделадзе. — В неї була складна, драматична доля. Вона була різносторонньою творчою особистістю. Акторка, драматургиня, чиновниця, дипломат…
Недовго була міністром культури України, першим міністром культури незалежної України, потім була пауза, коли вона майже голодала… Потім її призначили директоркою Українського Дому. Саме вона сприяла закріпленню цієї назви замість музея леніна. Потім дипломатична служба. Потім доля пенсіонерки. Мабуть, інколи знімалася як актриса — принаймні, в одній короткометражці я її бачила, в ролі якоїсь неприємної старушенції… Спочивай з миром, дорога Ларисо!»

«Сумна новина. В мережі повідомили про смерть Лариси Хоролець, української актриси і першого міністра культури України, — написав театрознавець Олег Вергеліс. — Їй було73. Вона була актрисою, драматургом, педагогом і першим міністром культури України. 3 1973 року Хоролець працювала в Київському театрі імені Івана Франка, грала у виставах режисерів Сергія Сміяна, Дмитра Алексідзе. В її репертуарі 70-х переважали п’єси Миколи Зарудного та Олекси Коломійця. Коли 1978-го театр імені Франка очолив режисер Сергій Данченко, то відразу запропонував їй зіграти Анну у видатній п' єсі Івана Франка «Украдене щастя». На цій ролі тоді в розподілі були три провідні актриси: Плотнікова, Герасименко, Хоролець і дещо пізніше у легендарну постановку увійшла актриса Ірина Дорошенко.

7 липня 1991-го року Лариса Хоролець стала міністром культури УРСР, а з 24 серпня 1991 року по 17 листопада 1992 року — - вона перший міністр культури незалежної Украіни.

Останній раз я бачив Ларису Іванівну взимку 2018-го у Спілці письменників Украіни на вулиці Банковій, коли збирав матеріали для книжки про актрису Нонну Копержинську, з якою ще 1957-го Хоролець знімалася в одному кінофільмі — - «Партизанська іскра» (то був дебют Хоролець у кіно). Зі своїх джерел, щойно дізнався, що поховати Ларису Хоролець мають на Байковому кладовищі. Лариса Іванівна була світлою людиною, чарівною жінкою. Світла їй пам’ять…»

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»