Поховали біля хати під деревом: історія 13-річного школяра з Броварів
Єлісей Рябоконь загинув від ворожих обстрілів під час евакуації.
24 лютого, коли ворог почав обстрілювати військові обʼєкти по всій Україні, восьмикласник Єлісей Рябоконь із мамою та молодшим братиком покинули Бровари. Родина прямувала до села з втішною назвою Перемога, що в Броварському районі.
Саме у селі, на думку матері, родині було б набагато безпечніше, аніж у багатоповерхівках. Проте на четвертий день війни, 28 лютого, ворог стрімко просунувся на території Київщини. Зокрема, й у село Перемога.
Висидіти в оточенні росіян родина не могла: страшно, не виносимо шумно та надто ризиковано. І вже 11 березня вони разом з односельцями колоною із пʼяти машин рушили, ймовірно, до Броварів. 13-річний школяр Єлісей їхав в першій машині, а його мати та молодший братик — в іншій. Утім, успішно доїхати родині так і не вдалося…
Поблизу села Гостролуччя окупанти розстріляли колону з цивільними. Авто, в якому був 13-річний Єлісей, росіяни підірвали першим. Просто. Без причини.
Школяр та його 18-річний водій загинули на місці. Шансів вижити не було.
Разом із ними загинули ще сім мирних, які їхали позаду. До слова, Єлісей був єдиною дитиною з усіх жертв. Нині не відомо, чи вдалося матері школяра залишитися живою.
Після розстрілу, окупанти змусили залишки колони повернутися до Перемоги й не випускали тих з села.
Анна Небожук, класна керівниця Єлісея броварському виданню «Трибуна» розповіла, що запамʼятала учня врівноваженим та толерантним. А ще в травні хлопець мав відзначати 14-річчя. Проте сьогодні його рідні замість свята готуються до поховання юнака…
«Відразу забрати тіло дитини та інших загиблих ворог не дозволив. Тоді Єлісея поховали в селі Перемога біля хати під деревом. Дитину відспівати не змогли, адже священника на той час у селі не було», — каже класна керівниця загиблого учня.
13 квітня Єлісея перепоховають на новому броварському кладовищі.
Раніше редакція «Вечірнього Києва» розповідала про 18-річного воїна з Рівненщини, який на російсько-українській війні обороняв Київщину.
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»