Втрачені святині Києва: Благовіщенська церква на Паньківщині

З нагоди свята «Вечірній Київ» традиційно згадує втрачені святині нашого міста, красу яких можна побачити лише на старих фотографіях.

Однією із найбільших святинь Паньківщини була Благовіщенська церква, збудована у 1885-1887 році на вулиці Жандармській (Саксаганського). Храм розташовувався на місці сучасного ліцею Податкової та рекламної справи № 21 та житлових будинків по вулиці Саксаганського, 60 — 64.

Благовіщенська церква, збудована у неовізантійському стилі, вважалася однією із найяскравіших сакральних пам’яток у творчому доробку видатного київського архітектора Володимира Ніколаєва (1847-1911). Тривалий час зодчий обіймав посаду єпархіального архітектора, подарувавши нашому місту 18 церков, серед яких: Трапезна церква Києво-Печерської Лаври, Микільський собор Покровського монастиря, Вознесенська церква на Байковому кладовищі та інші.

За свідченням краєзнавців, ідея побудови церкви в цьому районі виникла в місцевих жителів ще 1876 року. Однак збір коштів просувався дуже повільно: за десять років парафіянам вдалося зібрати 18 тисяч карбованців, що було недостатньо для початку будівництва.

До благодійної справи долучився тодішній міський голова Іван Толлі (1825-1887), пожертвувавши одразу на спорудження святині одразу 75 тисяч: з яких 50 тисяч мали піти на зведення власне церкви, 10 тисяч на церковні речі, а 15 тис. — на зведення двокласної церковнопарафіяльної школи на 50 учнів.

Кошти, що роками збиралися громадою передали на будівництво церкви Марії Магдалини на Шулявці, збудованої водночас із Благовіщенською церквою на Паньківщині.

Закладання святині відбулося 11 травня 1885 року. За два роки храм було повністю збудовано разом з двоповерховим будинком для притчу та церковнопарафіяльного училища.

За описами сучасників п’ятибанна споруда церкви являла собою у плані грецький хрест. Над середохрестям розміщувався масивний барабан зі сферичним куполом. Чотири невеличкі сферичні бані розташовувалися в кутах між раменами хреста. Із західного боку церкви, над притвором, містилась дзвіниця. Нетиньковані фасади святині прикрашались цегляними орнаментами.

Благовіщенська Церква мала два бічні вівтарі: святого Іоанна Предтечі та святого Миколи Чудотворця.

Храм був освячений у жовтні 1887 року. Цю подію описувала відома тогочасна газета «Кієвлянін»:

«11 жовтня преосвященним Єронімом, єпископом чигиринським, здійснене було освячення новозбудованої на Великій Жандармській вулиці Благовіщенської церкви. Першу літургію в новій церкві здійснив також преосвященний Єронім. На літургії в церкві були присутні: дружина пана начальника краю, командувач 12-го армійського корпусу, київський губернатор, віцегубернатор, представники військової та цивільної влади та парафіяни нової церкви, яких впускали за церковну огорожу за квитками. Церква всередині зовсім ще не оздоблена».

Поява нової церкви на вулиці Жандармській не могло не відбитися на мапі Києва. У 1889 році вулицю перейменували на Маріїнсько-Благовіщенську, поєднавши в назві вулиці Маріїнське товариство сестер милосердя та Благовіщенську церкву, що знаходилися неподалік один від одного.

На відміну від церкви, вишукана будівля Товариства сестер милосердя, що знаходиться на вулиці Саксаганського 75 збереглася до нашого часу. Вона була збудована у 1913 році відомим архітектором Валеріаном Риковим у стилі венеціанського ренесансу, фасад прикрашено рельєфами на тему догляду за пораненими та скульптурами видатного майстра Федора Балавенського, що символізують Любов, Милосердя, Життя та Медицину.

Парафія Благовіщенської церкви об’єднувала мешканців вулиць Жилянської, Тарасівської, Паньківської, Микільсько — Ботанічної та інших. Станом на 1910 рік вона нараховувала 609 осіб.

Серед відомих парафіян було чимало представників київської інтелігенції, які тривалий час проживали на вулиці Маріїнсько-Благовіщенській: Михайло Грушевський, Михайло Старицький, Олена Пчілка, Леся Українка, Микола Лисенко, Володимир Антонович, Борис Грінченко, художник Фотій Красицький, літературознавець Володимир Перетц, меценат та мислитель Євген Чикаленко.

21 січня 1904 року в церкві одружилися львівський художник Іван Труш та Аріадна Драгоманова — донька історика Михайла Драгоманова. У 1909 у храмі відспівували батька Лесі Українки-Петра Косача, а за декілька років — Миколу Лисенка. У 1916 році в Благовіщенській церкві хрестив свого сина Олексія професор Київської консерваторії Григорій Беклемішев.

За спогадами тогочасних киян, церква залишалася важливим громадським центром вулиці. При храмі діяло Благовіщенське парафіяльне братство, яке надавало допомогу вдовам, сиротам та безпритульним особам похилого віку. Також при церкві діяла школа-майстерня для дівчат, де навчали рукоділля.

З приходом до Києва радянської влади, церкву закрили. У 30-х роках більшовики знищили усі парафіяльні храми столиці: Іоанна Златоуста, Олександра Невського, Ольгинський, Троїцький, Георгіївський, Старо-Вознесенський, Преображенський, Василівський, Пресвятої Богородиці.

У 25 березня розпочався демонтаж святині, а за місяць, для прискорення робіт, Благовіщенську церкву підірвали. З фірмової жовтої київської цегли зі знаменитого заводу Адама Сніжка, що була використана при будівництві цього храму, комуністи збудували школу, а замість вівтарної частини розмістився спортивний майданчик. Від церковних споруд залишився лише невеличкий будинок притчу, що знаходиться у дворі.

За кілька місяців, влітку 1935 року на школу перетворять також храм Марії Магдалини на Шулявці, збудований водночас із Благовіщенською церквою на кошти цієї парафії…

Святині знищувалися дуже швидко, радянська влада вимагала прискорити будівництво, щоб вже 1 вересня того ж року ці школи змогли відкрити свої двері для дітей.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»