Не такою я собі уявляв роботу мера, — очільник Херсона про керівництво під час війни

Від 1 березня росармія поставила свої блокпости на в’їзді до Херсону та окупувала місто.

Нині ситуація у регіоні нестабільна: влада міста регулярно просить організувати «зелені коридори», аби завезти ліки та продукти, які закінчуються. В іншому випадку — мешканцям загрожує гуманітарна катастрофа.

Про життя Херсону в тимчасовій окупації Колихаєв щоденно розповідає у своєму фейсбуці. Як правило — це коротка замітка про наболіле: не має мобільного звʼязку, катастрофа на птахофабриці та розігнання мітингувальників автоматними чергами.

Втім вчора, 3 квітня, Ігор Колихаєв вперше оприлюднив допис-зізнання про труднощі та біль, які нині червоною ниткою проходять через всю його роботу.

«Не таким я уявляв собі роботу мера ще півтора року тому. У мирний час ми (херсонці, — ред.) встигли зробити більше, ніж планували. Але нині все пішло порохом, і від 24 лютого життя херсонців та всієї України розкололося на „до“ та „після“. Сьогодні я відкрив папку з нереалізованими презентаціями для Херсона і всередині гірчить: ніхто не міг нам підказати тоді, що боятися ми будемо не того, що будівельний об’єкт здадуть невчасно, а значно важливішого — щоб місто залишилося просто хоча б цілим», — пише Колихаєв.

У наступних рядках голова Херсону зізнається, що з наступом ночі він починає нервувати, а кожне прохання допомоги ріже — ніби ножем по серцю. Оскільки «немає нічого важче, аніж знати, що від тебе чекають допомоги, якої ти не можеш надати так швидко, як цього потрібно».

«Я відчуваю ваш біль і переживаю разом із вами за майбутнє рідної землі. Мене, як і вас, змушує нервувати настання ночі. А кожне ваше прохання про медикаменти, продукти, товари першої необхідності назавжди залишиться в моїй пам’яті навіть, коли прийде світ. Тому що немає нічого важче, аніж знати, що від тебе чекають допомоги, якої ти не можеш надати так швидко, як це вимагається», — пише мер Херсону.

Своїм постом Ігор Колихаєв не закликає мешканців півдня України співчувати його нелегкій праці та намагатися увійти в його положення. Проте він банально розʼяснює не писати у коментарях чи в особистих повідомленнях привезти цигарок, оскільки херсонці «ніколи не були в такій небезпеці та невизначеності, як сьогодні».

«Я не прошу у вас ні співчуття, ні розуміння. Але мене дуже злять наполегливі вимоги деяких у коментарях та особистих повідомленнях завезти до міста цигарки та інші елементи від звичок мирного «розкішного життя». Кажу абсолютно відкрито: я не те що не займатимуся цим, але навіть думати про таке не стану!

Дуже прошу зібрати залишки розуму в купу і згадати про те, що в країні йде війна, гинуть мирні жителі, убиті діти… Ми ще ніколи не були в такій небезпеці та невизначеності, як сьогодні. І я не знаю, що буде далі. Але щодня всіма силами намагаюся хоч би на міліметр наблизити нашу перемогу й дати Херсону можливість вижити», — пише він.

Ігоря Колихаєва, як і будь-якого справжнього українця, бентежить майбутнє нашої країни. А ще він, так само як і всі ми, не може перед сном не думати про вбитих від кривавих рук рашистів дітей та цивільних. Втім, попри скорботу, Колихаєв просить усіх не опускати руки, адже головна мета херсонців сьогодні — це «зберегти місто та свій патріотизм».

«Не опускайте рук, не здайтеся! Наше завдання — зберегти місто та свій патріотизм, щоб після всіх подій можна було відкрито дивитися один одному в очі та не відвертатися! Я щиро вірю в силу колективних молитов та добрих вчинків. Якщо Бог дає нам шанс прокидатися щоранку, розплющувати очі й мати здатність вийти з дому, значить, ми комусь потрібні. Для когось і для чогось він зберіг нас.

Пройшовши годину випробувань гідно, ми однозначно станемо не лише сильнішими, а й мудрішими. З кожного лиха можна скувати собі зброю проти майбутніх неприємностей. Херсонці вже довели всьому світу, що «південна пасивність» — лише штамп, нав’язаний нам мирним і ситим життям», — резюмує Ігор Колихаєв.

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»