«Заміновані цілі під’їзди»: головний сапер Київщини розповів, коли можна повертатися у звільнені міста

За даними ДСНС, в Україні заміновано 83 тисяч га землі, а це приблизно 6% території країни. Небезпечними є і щойно звільнені населені пункти Київщини. Лише за останню добу ЗСУ вигнало ворога із понад 30 міст та сіл нашої області, проте мешканців просять тимчасово відкласти повернення додому через розкидані боєприпаси.

Як знешкоджують знахідки, чому покинуті танки можуть нести загрозу та скільки потрібно часу піротехнікам, щоб розмінувати звільнені Ірпінь, Бучу чи Гостомель — в інтерв’ю «Вечірнього Києва» з начальником аварійно рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС у Київській області Сергієм Шумигорою.

ПРО ЗНАЙДЕНІ БОЄПРИПАСИ І БЕЗПЕРЕРВНУ РОБОТУ

— Пане Сергію, якщо до війни ми лише зрідка натрапляли на повідомлення про знайдені боєприпаси часів Другої світової, то нині — це наші реалії. Як змінилася ваша робота з початком бойових дій?

— Після 24 лютого наша робота фактично розвернулася на всі 180 градусів. Бо якщо до війни ми, як ви кажете, максимум кілька разів на тиждень виїжджали на такі знахідки, то нині працюємо з цим фактично безперервно.

Уся наша група — 11 саперів на чотирьох авто виїжджають о 8:00 ранку і пізно ввечері повертаються. Роботи дуже багато, велика кількість нерозірваних боєприпасів. Десь ці боєприпаси розірвані наполовину, десь уламки — все це треба прибрати.

— Які боєприпаси знаходите на Київщині?

— Залишки ракет, двигуни, снаряди, протитанкові міни, бомби різних видів та інше.

— Здебільшого про такі знахідки повідомляють мешканці?

— По-різному. Це і мешканці, і військові. В Україні є визначений порядок повідомлення: будь-хто, хто побачив небезпечний предмет, повідомляє про це за номером 101 або 102, вказуючи локацію. Тоді на місце виїжджає ідентифікатор і перевіряє: це справді небезпечна річ чи ні. І вже опісля по факту дають нам заявку і ми їдемо знешкоджувати. А сьогодні, до прикладу, ціла наша група працювала у звільненому місті на Київщині.

ПРО РОЗМІНУВАННЯ ІРПЕНЯ, ГОСТОМЕЛЯ, БУЧІ

— Чи можемо говорити приблизно, скільки часу потрібно для очищення звільнених Ірпеня, Бучі, Гостомеля чи інших населених пунктів Київщини, звідки вже вигнали ворога, але які ще потрібно розмінувати?

— Потрібно розуміти, що наші підрозділи були сформовані під потреби мирної України та мирної Київщини. Маємо в області два підрозділи, які займаються розмінуванням територій. Через війну керівництво ДСНС пообіцяло нам направити додаткові ресурси з інших, спокійніших регіонів. Бо рук нам справді не вистачає.

Якщо це вдасться реалізувати, то за доволі короткий час — який саме говорити складно — нам вдасться розчистити, принаймні, міста. Якщо ж говорити про ліси та лісосмуги, то там, боюсь, безпечно стане не так швидко. Їх потрібно буде ретельно обстежувати. Це вже буде другий етап робіт.

А за який конкретно період вдасться розмінувати Макарів чи Ірпінь — ми не можемо говорити. Бо сама війна з рф щодня змінює вектори і невідомо, коли закінчиться. Бойові дії не зупинені, може бути друга, а пізніше — не виключено — й третя хвиля наступів…

— З допомогою чого піротехніки шукають небезпечні предмети?

— Працюємо металошукачами та міношукачами, які мають параметри пошуку від 30 сантиметрів до 3 метрів. Є також міношукачі, які шукають до 6 метрів. Але завжди після небезпечної знахідки сапери також обстежують територію в радіусі 10 метрів.

— Розкажіть, що роблять зі знайденими боєприпасами та як їх знищують піротехніки?

— Спочатку піротехніки збирають такі предмети та везуть їх у спеціально визначені місця для знищення — так звані підривні майданчики, які є у кожному районі. І вже там контрольованим вибухом знищують цей боєприпас. Важливо, що перед цим місцеве населення, яке мешкає поруч із підривними майданчиками, через ЗМІ та соцмережі, а також через голів громад повідомляють, що у певний період дня працюватимуть піротехнічні підрозділи. Аби люди не хвилювалися.

— Чи були впродовж цієї війни нещасні випадки, у яких постраждали ваші колеги?

— У нашому підрозділі, на щастя, не було. Знаю про два таких випадки по Україні, але там обійшлося госпіталізацією саперів.

НЕ ТОРКАТИСЯ, НЕ ПІДІЙМАТИ, НЕ ТРАНСПОРТУВАТИ

— Давайте ще раз нагадаємо ключові правила поводження у випадку небезпечної знахідки.

— Найголовніші три правила: не торкатися, не підіймати, не транспортувати. Ці моменти під час війни повинні знати усі. Якщо ви побачили предмет, схожий на ракету, снаряд або міну, запам’ятайте це місце або ще краще — позначте його підручними засобами. Це може бути палиця з хустинкою, пакетом чи пляшкою — будь-чим, що впаде в око і допоможе саперам швидше знайти небезпечне місце.

Або якщо ви живете неподалік, то повідомляючи про знахідку, залиште свій контактний номер, щоб по приїзду фахівців зв’язалися з вами і уточнили деталі. Але у будь-якому випадку — треба обгородити знахідку, аби випадково діти не випередили саперів… І не сталося якоїсь біди.

— А покинута військова техніка може бути небезпечною?

— Так! Незалежно від того — підбита вона чи ціла: краще до неї не підходити. Вона може бути замінована ворогом. Ви відкриєте люк чи двері, й може вибухнути граната, наприклад. Також — це більше стосується водіїв — пам’ятайте, що узбіччя доріг, де тривали бойові дії, можуть бути заміновані. Тому, не заходьте у лісосмугу та не сходьте з дороги загалом. Можете не побачити під травою розтяжку чи будь-яку іншу небезпеку.

Ви, мабуть, бачили вірусне відео, де чоловік із цигаркою переносив протитанкову міну. Так от — такий героїзм нікому не потрібен! Людина, яка не розуміє, думає, що от лежить протитанкова міна і вона начебто безпечна для перехожих, що на неї можна наступити та вона не зірветься. Але річ у тім, що міни можуть додатково мінуватися — під міною ставлять спеціальну мінну пастку.

Тому, якщо ви не є фахівцем, не є військовим, краще утримайтеся від зайвих рухів і просто повідомити нас. В іншому випадку — це може коштувати життя.

— У мережі також поширюють відео, як мешканці прифронтових територій самостійно збирають нерозірвані снаряди, вантажать на авто, щоб — як вони пояснюють — здати пізніше на металолом…

— Насправді ми з таким дуже часто зіштовхувалися і до війни. Були випадки, коли «чорні» шукачі, які заробляють на життя металолом, часто через це травмувалися. У домашніх умовах вони якимось чином виплавляли тротил й інколи це призводило до вибуху і травм, чи навіть летальних випадків.

Також були випадки, коли діти знаходити боєприпаси, гралися, самостійно розбирали їх або навіть кидати у вогнище. І також були вибухи, від яких вони помирали… Тому застерігаю у жодному випадку так не робити. Оскільки пункт приймання металолому й так не прийме від вас такі знахідки. Вони такими речами не ризикують — повірте мені.

ПРО РАКЕТИ З ЧИПАМИ І ЗАМІНОВАНІ КВАРТИРИ

— Чи траплялися вам від початку війни якісь невідомі боєприпаси, адже росія постійно хвалиться своїми передовими можливостями…

— Звичайно, ми зіштовхуємося з речами, з якими раніше не мали справи. Але не тому, що це якісь новинки військового світу, а тому, що ми не мали досвіду війни. Хоча, були випадки, коли наші піротехнічні підрозділили залучали в зону АТО/ООС, перед якими їм проводили спеціальні навчання по сучасних боєприпасах і вчили з ними працювати.

Зараз ми найчастіше зіштовхуємося з ракетами, якими обстрілюють з повітря наші території. Наскільки вони сучасні чи ефективні, ми не можемо говорити, бо на це є відповідні фахівці. Єдине — бачимо електроніку, чіпи, тобто щось сучасне рашисти таки мають.

— Зараз також голови громад визволених міст застерігають мешканців не поспішати з поверненням. Як мешканцям знати, коли безпечно їхати додому?

— Усі населені пункти просто «нашпиговані» різними боєприпасами. І якби ми не жартували, що наші господині можуть це віником прибрати, якими б сміливими не були, — з цим треба бути обережним. І недарма голови Ірпеня, Гостомеля, Бучі нині так строго не дозволяють їхати у міста. Вони не можуть гарантувати місцевим безпеку…

Можуть бути заміновані підвали, горища, квартири, навіть цілі під’їзди. Тому краще перетерпіти тиждень-два-три і дати саперам час та можливість звільнити території від небезпеки.

Чим менше людей у місті, тим легше працювати і тим ефективнішою буде ця робота. Закликаю усіх бути обережними та пам’ятати: немає нічого ціннішого людського життя. Збережіть його до перемоги!

Олена ПЕТРИШИН, «Вечірній Київ»