Цього дня у Києві відкрили першу міську телефонну станцію

В день відкриття станції запрацювало 60 телефонів, а до кінця року їх було вже 175 номерів із яких 10% становили квартирні телефони, а 55% — торговельні фірми, промислові заклади і адміноргани.

Головну роль у телефонізації українських земель відіграли іноземні компанії, що поставляли як обладнання для телефонних станцій, так і телефонні апарати. Так, для телефонізації Києва та Харкова поставки здійснювала шведська компанія Ericsson & Co, Одеси і Катеринослава (тепер Дніпро) — німецький концерн Siemens & Halske. Про це йдеться в матеріалі на сторінці Національного музею історії України, що підготувала Альона Якубець, завідувач науково-дослідного відділу новітньої історії України.

Кілька зразків телефонних апаратів цих та інших виробників зберігаються у фондах Національного музею історії України. Найстарішим серед них є австрійський індукторний телефон Ö10, виготовлений австрійською фірмою Kapsch & Söhne у Відні між 1910 та 1918 роками. Абревіатура ККТV, вибита на нижній частині апарату, є абревіатурою німецькомовної назви Управління імперського королівського телеграфу (Kaiserlich Königliche Telegraphen Verwaltung), що існувало в Австро-Угорщині впродовж 1849–1918 років. На цій моделі відсутній дисковий набирач номерів із цифрами. Справа в тім, що перші телефонні станції обслуговувалися так: абонент знімав слухавку свого телефонного апарата і, називаючи відповідний номер, просив телефоністку з’єднати його з тим чи іншим абонентом.

З кінця 19 століття телефонний зв’язок швидко увійшов до побуту на українських землях. Він прискорив прогрес та змінив стиль життя.

Так, в Києві були відкриті 5 «говорильних» пунктів, де за 25 копійок можна було придбати 3-х хвилинну розмову з будь-яким абонентом. З 1895 року плату за розмови знизили до 15 копійок. В 1892 році в Києві нараховувалось вже 409 абонентів та 479 телефонних апаратів, а станція мала 9 комутаторів і все це господарство обслуговувалось 37-ми працівниками.

Так, вже 1912 року місткість Київської телефонної станції, розрахованої на 4200 номерів, було вичерпано. А 1914 року на 100 киян припадало 1,6 телефона, що перевищувало на той час середні показники в деяких європейських країнах.

Однак, зі встановленням більшовицької влади в Україні розвиток науково-технічного прогресу та рівень життя населення суттєво погіршився. Через технічну відсталість Радянського Союзу і домінування командно-адміністративних методів управління економікою, телефон належав до предметів розкоші. Черги на квартирні телефони розтягувалися на десятиліття, і проблему масової телефонізації до кінця існування СРСР так і не було вирішено.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»