"Київський міф" очима митців покажуть у "Хлібні"

Сучасне розуміння поняття «міф» є значно ширшим від його класичного визначення. Міф – потужний інструмент формування й збереження національної/культурної ідентичності. Міф – це метамова, синтез знаків письма, усної мови та візуальних образів. Його культурологічне визначення абсолютно відмінне від того негативного змісту, який сьогодні вкладають у цей термін телекоментатори та журналісти, описуючи інформаційну війну Росії з Україною.
  
Мета цього проекту-- показати роль образотворчого мистецтва у формуванні, інтерпретації, ретрансляції міфопоетичних аспектів образу Києва та в означенні «київської ідентичності»; виявити поряд з усталеними нові культурні змісти та контексти.   

Київський міф складався на протязі століть. Як кожне визначне стародавнє місто, Київ має свою неповторну ауру. Завдяки унікальному ландшафту та визначній ролі у розвитку християнської цивілізації, починаючи з доби князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, Київ назавжди вписаний в число головних світових сакральних центрів. Його називали: «Місто-Храм», «Другий Ієрусалим». В середині 19 століття Оноре де Бальзак називав Київ Вічним Містом, Північним Римом. 

У багатовіковій художній традиції Київ посідає місце одного з найкрасивіших та наймальовничіших міст світу. Це знайшло відображення в подорожніх нотатках та замальовках, мемуаристиці, художній прозі, поетичних творах та, звичайно ж, образотворчому мистецтві.Неповторний київський ландшафт та живописні краєвиди надихали художників різних епох, поколінь та художніх напрямків.   

За радянських часів, коли роль Києва як сакрального центру східно-слов'янського світу нівелювалась офіційною ідеологією, домінуючою у мистецтві стала міфологема міста-саду. Сьогодні, коли Київ перетворюється у сучасний мегаполіс, коли відбувається бездумна забудова історичного центру та варварське знищення архітектурних пам’яток, у київському метатексті з'являються нові "підтеми", як от "опозиція старого та нового міста"; "уявні подорожі історичними київськими маршрутами" тощо.   

Все це разом утворює велетенський міфопоетичний масив, що потребує вивчення та осмислення, особливо з огляду на соціально-політичні виклики останніх років (Революція Гідності, російська агресія, конфлікт історичних пам’ятей), які загострили потребу у рефлексії та новому історичному погляді на цивілізаційну роль Києва. 

«Старий Київ» з його неповторною атмосферою воскресає в творах О. Шовкуненка, М. Вайнштейна, С. Григор’єва, Є. Волобуєва, М. Глущенка, В. Чегодара, С. Шишка, Т. Яблонської та ін. Тут, як і раніше, Київ «потопає» у квітучих садах і парках, оживають старі будинки та улюблені «київські куточки», а разом з ними і душа стародавнього міста. Цей лірико-поетичний напрямок продовжують сучасні художники: В. Гурін, І. Кудіна, О. Ворона-Адаменко, В. Труш, Р. Пушкаш тощо. 
Інших художників Київ хвилює не тільки і не стільки як унікальний природний ландшафт, а скоріше як міфопоетичний простір, насичений образами, знаками-символами, культурними алюзіями (твори О. Придувалової, А. Максименко, О. Аполлонова, І. Єремеєвої, П. Бевзи, О. Литвиненка та ін.). В цьому аспекті дуже цікавими є роботи молодих київських художників: О. Джураєвої, І. Леві, О. Богомаза, А. Духовичної, М. Шерстюк, М. Завального, Ю. Підкурганної.
  
Даний проект також дає можливість познайомити глядачів з унікальними творами українського мистецтва другої половини 20 століття з колекції Дирекції художніх виставок України.   

Виставка відкрита в виставкових залах "Хлібні" до 26 червня.