Хто захищає столицю у лавах Тероборони: історії киян
Територіальна оборона Києва ефективно захищає столицю та обіцяє ворогу пекло, якщо він наважиться ступити на київську землю. В її лавах служать як досвідчені воїни, так і новобранці. Історії двох захисників столиці, які розповіли про свою мотивацію та дії, що привели їх до тероборони.
Командир одного із підрозділів Валерій розповів, що не зважаючи на вік, сферу діяльності, національність, досвід його бойовий колектив став єдиним цілим. Про це пише пресслужба Тероборни ЗСУ.
Валерій з 2014 року брав участь у стримуванні агресора на сході країни. Після 24 лютого, в перші дні, активно залучився до бойових дій на околицях Києва. Він каже, що досвід, отриманий протягом останнього місяця є безцінним і допоможе наблизити нашу перемогу.
«До нас прийшло багато вмотивованих людей. Насправді набагато більше, ніж ми могли собі дозволити призвати на службу… Це люди різного віку. У нас є студенти, підприємці, колишні військові… Люди з різних сфер. Ми дуже швидко об’єдналися заради нашої спільної справи — захисту України» — сказав Валерій.
Валерію 42 роки. Він командує одним з підрозділів на підступах до Києва. В цивільному житті — будівельник. Воювати почав у 2014 році по мобілізації, декілька разів звільнявся і знову підписував контракт.
Валерій говорить, що 24 лютого, коли росія почала відкрите вторгнення в Україну йому подзвонили колишні підлеглі та запитали, що відбувається в Києві. Він ще не знав, але коли вийшов на балкон покурити — почув обстріли.
«Я не міг в це повірити. Відразу ж розбудив дітей, які раділи, бо думали, що їдемо на рибалку», — пригадує Валерій.
Перше, що він зробив в цей день — відвіз свою сім’ю на Прикарпаття, і першим же потягом повернувся до Києва. Територіальна оборона стала новим його місцем служби.
Після першого бойового розпорядження розпочалася важка, копітка робота з обладнання позицій, виконання бойових завдань, логістики та злагодження підрозділу.
Валерій пригадує: «Коли ми відрили ходи сполучення та облаштовували опорний пункт, потрапили на залишки оборонних споруд, бліндажів та фурнітури з часів другої світової війни. Майже 80 років тому в цих місцях був рубіж оборони Києва від нацистських загарбників. Тепер ми тут обороняємо Київ від рашистського окупанта».
Зараз підрозділ Валерія — загартований бойовий колектив, де всі довіряють та підтримують один одного.
«Я впевнений у кожному. Всі росіяни, які наважаться сунутися в наш бік, залишаться в землі назавжди. Ми захистимо Київ», — наголошує Валерій.
Максиму 32 роки. До початку відкритої агресії росії 24 лютого в Збройних Силах не служив і на військовому обліку не перебував.
«24 лютого міцно спав, розбудила дружина та сказала, що розпочалась війна. Ракети почали падати на наші міста, був у шоці. В день початку відкритої агресії для себе вирішив — з Києва виїжджати не буду», — пригадує Максим.
Хоча він не військовозбов`язаний і не перебував на обліку в територіальному центрі комплектування, його бажання приєднатись до Територіальної оборони ЗСУ, щоб захищати Україну, з`явилось миттєво — в обід з речами він вже був на збірному пункті.
Максим захищає Київ на одному з рубежів оборони, його головна мотивація — відстояти свою країну та сім`ю. Вдома його чекає дружина та двоє синів.
«Вечірній Київ» писав, що окупанти мінують дороги на Київщині. Відео, де мінами всіяна траса в напрямку Житомира біля Бородянки, вражає. Кожен може уявити себе за кермом на такій ділянці шляху.
Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»