Опіковий центр на околиці Троєщини: хроніка одного довгобуду
Цей унікальний об’єкт на околиці Троєщини (точніше – його недобудовані корпуси) відомий, мабуть, не лише в Києві, а й у всій Україні. Спроектований одразу ж після Чорнобильської катастрофи, Республіканський опіковий центр мав стати найбільшим у Європі реабілітаційним комплексом. Але нині вражають тут лише масштаби руїн та запустіння. І напрошуються дуже прикрі висновки.
На довгобуд особливого призначення, схоже, давно махнули рукою у владних кабінетах. На добудову коштів не було й не передбачається (на саму тільки експертизу об’єкта потрібні сотні тисяч). Зносити гігантську споруду теж ніхто не збирається, бо це мільйонні затрати. Крім бродячих собак, цікавість до руїн виявляють останнім часом якісь «невстановлені особи» – тут начебто збираються щось здавати (чи вже здають?) в оренду...
Та сам об'єкт можна було б використовувати більш доцільно. Скажімо, включити його до... якогось екскурсійного маршруту. Він, щоправда, навряд чи зміг би конкурувати за популярністю із тим же Межигір'ям, але наштовхував би на серйозні роздуми. Адже в цьому матеріальному світі жодні об'єкти так із нічого не виникають. Їхня поява (як і руйнація) завжди пов’язана з діяльністю, скажімо так, певних осіб.
Отже, що міг би розповісти на цьому маршруті екскурсовод особливо допитливим киянам та гостям столиці? Мабуть, найцікавіше нині в цьому, так і не завершеному, проекті – це сама хронологія його краху.
Незважаючи на «провальність» кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття, комплекс споруджувався тоді досить пристойними темпами. А в другій половині 90-х, коли очільником Києва було призначено відомого столичного будівельника Олександра Омельченка, то і взагалі з'явилася надія навіть на прискорення введення центру в експлуатацію.
Але сталося зовсім навпаки. Майже на завершальному етапі це «відомче» будівництво фактично «заморозили», знайшовши досить дивний компроміс. Оскільки введення в дію комплексу-гіганта відкладалося на невизначений термін, то міні-опіковий центр вирішили створити на базі міської клінічної лікарні №2, виселивши звідти... пологове відділення. Напевне, внаслідок зниження в столиці народжуваності.
Відтоді минуло майже сімнадцять років, народжуваність у місті, слава Господу й киянам, знову піднялася майже до рівня 80-х. Однак за цей період ніхто так і не згадав ні про «заморожений» опіковий, ні про відновлення пологового відділення...
Після того, як Олександра Омельченка змінив на посту Леонід Черновецький, сталося диво: з’явилася реальна можливість реанімувати опіковий довгобуд. Щоправда, сам «мер усіх киян» не мав до цього ніякого стосунку. Просто тоді, 2006-го, міністром охорони здоров’я став Юрій Поляченко – людина з покликанням полегшувати страждання хворих. У нього не було жодних чиновницьких пересторог, і він без вагань пішов до найвищих державних кабінетів... шукати собі мороки – тобто рятувати недобудований комплекс. На той час це ще можна було зробити.
Міністрові не відмовляли ні президент, ні прем’єр-міністр. І Поляченко, заручившись такою підтримкою, навіть пояснював на прес-конференції, що до нового медкомплексу ввійдуть власне загальнонаціональний опіковий центр (введення в експлуатацію – 2008 рік), а також багатопрофільні відділення з пріоритетних напрямків медицини (введення в дію – 2011 рік). Було розраховано, що це абсолютно реально – за умови щорічного фінансування в межах 200 мільйонів гривень.
Все начебто так добре вимальовувалося. На той час, нагадаємо, на верхівці влади сидів тандем: президент Ющенко – прем'єр Янукович. Здавалося б, що й вони зроблять щось корисне для Києва і всієї країни. Та, як з'ясувалося, у підсумку той тандем тільки розвів руками (і тими, що нічого не крали, і тими, що таки крали). Зовсім не про розвиток вітчизняної медицини були мрії тодішніх керманичів. Можливо, тому, зрозумівши це, Юрій Поляченко пішов у відставку...
Чергову спробу реанімувати довгобуд зробили вже депутати, що представляли у Київраді Деснянський район столиці. В липні 2014 року вони звернулися до міністра охорони здоров’я Олега Мусія і Генерального прокурора України Віталія Яреми з проханням розглянути питання та прийняти рішення відносно незавершеного будівництва Республіканського опікового центру: «Складається враження, що об’єкт свідомо знищують, незважаючи на великий обсяг вкладених коштів, а також вкрай складну ситуацію з медичним обслуговуванням мешканців Деснянського району, де сьогодні немає клінічної лікарні, пологового будинку… Цей об’єкт доцільно було б передати у розпорядження столичної громади, виділивши певну його частину для повноцінного медичного обслуговування киян».
Звернення міських депутатів «нагорі» не проігнорували. Відповідь надійшла з Фонду держмайна. Її суть: необхідно, насамперед, експертно-технічним шляхом обстежити усі будівлі комплексу лікарні, враховуючи тривалий термін (понад 12 років) його перебування у стадії незавершеного будівництва без консервації...
Ось така хронологія найвизначнішого довгобуду на Троєщині, подальша доля якого залишається невідомою.
Віктор ПРИХОДЬКО