Війна і тварини: як живе під сиренами Київський зоопарк

Вже 28 днів Київський зоопарк разом з усією країною живе в умовах війни. Проте найважчими, зі слів керівництва, були перші три дні бойових дій. Так, наприклад, 24 лютого дістатися до роботи змогли тільки 30 співробітників зоопарку. Адміністрації довелося швидко координувати роботу по всіх відділах так, щоб прибирання, годування та догляд за тваринами зоопарку були вчасними та безпечними.

«У цей день ми з начальником відділу взяли на себе всю турботу за слоном Хорасом, якому 17 років. Разом вивозили слонові відходи — тяжко, але ми впоралися», — розповідає гендиректор зоопарку Кирило Трантін.

25 лютого запам’ятався Київському зоопарку надовго — збита російська ракета, уламки якої впали неподалік, призвели до виникнення сильної вибухової хвилі та занадто гучних неприємних звуків для тварин зоопарку.

Сумним підсумком дня став нервовий стрес африканського слона, самки лемура та пеліканів. Хорас — слон молодий, і, серед африканських слонів, вважається підлітком. Почувши сильний вибух, він розхвилювався. Треба зазначити, що завдяки своєму росту та силі, слон може пошкодити себе та травмувати людину поруч. Тому, для догляду за великими тваринами потрібні спеціальні знання та вміння.
«На отримання заспокійливого для слона чекали чотири дні, протягом яких працівники самотужки заспокоювали тварину», — пригадує директор.

У день вибуху самка лемура народила двох малюків, одного з них назвали Байрактар. Через стрес — від одного вона відмовилася… І працівники зоопарку протягом 20 днів піклуються про малечу: підтримують певний температурний режим, кожних півтори години годують та роблять масаж.
З жалем згадує директор зіпсовані яйця пеліканів: «Ми витратили три роки, щоб наші пелікани стали нести яйця, а вибухова хвиля одномоментно порушила всі наші зусилля. Розвести пеліканів у неволі — доволі складний процес».

Київському зоопарку допомагають інші країни. З Польщі передали заспокійливе та гранульовані корми для слона. Німецькі зоопарки пропонують евакуювати тварин до себе, але в теперішніх реаліях — це великий риск.

«Я намагаюся пояснити, що вивезти тварин у звичайний час доволі складно, тому що потрібні певні умови, немає логістики. Ми готові вивезти горилу Тоні. Але Тоні — 48 років. З останнього наркозу він виходив дуже тяжко. Потрібно до самої Німеччини зберігати певну температуру. А в Київському зоопарку в нього тепле облаштоване приміщення до якого він звик», — пояснює директор.

З приємних новин — кормів достатньо. До війни зробили двотижневий запас харчів. На другий день війни постачальник привіз 7 тонн овочів та фруктів: моркви, яблук, картоплі. Для левів на вантажівці з Волині доставили дві тонни м’яса.

Щоправда, для деяких тварин довелося змінити раціон. Наприклад, леви до війни вживали тільки м’ясо, а зараз в їх раціон додається кролик та індик. Основними причинами є зменшення часу на прогулянку. У довоєнний час леви виходили на експозицію з 8 ранку і ввечері заганялися назад. Зараз, для безпеки тварин, їх випускають лише на дві-три години у день. Попри зниження калорійності раціону, леви набрали додаткову вагу.

Зоопарк у воєнний час став домом не тільки для тварин, але й для 50 співробітників та членів їхніх сімей. Діти працівників волонтерять у зоопарку. Допомога створює дива — люди помагають тваринам, і тварини помагають людям заспокоюватися від воєнних тривог.

«Хоча моїй мамі 80 років, вона теж волонтер. Проживає зі мною та своїми домашніми улюбленцями — кішкою та собакою у зоопарку, — розповідає пан Кирило. — Усім нашим колективом по черзі готуємо кашу або робимо день барбекю на відкритому повітрі. Війна об’єднала людей та тварин».

Вікторія Бабич-Вепрєва, фото-Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»