Ватажки ОРДЛО готуються до «евакуації»
«ЛНР» та «ДНР», вступ яких до складу РФ став прелюдією до вторгення в Україну, зараз переживає період смути. Окупанти контролюють захоплену частину Донбасу, проте всередині ситуація стрімко змінюється.
Жити під егідою путіна, дивитись на світові процеси крізь призму його пропаганди, але не змішуватись з бойовичками та не брати участь у бойових діях.
Такий суспільний уклад вималювався за 8 років від початку анексії частини Луганщини та Донеччини серед колаборантів.
З початком вторгнення, українська армія показала себе надзвичайно результативно і у обороні, і у наступальних операціях на Донбасі.
Тіла вбитих сепаратистів та військових «туристів» з числа співчуваючих росіян спочатку заповнили морги, а згодом цвинтарі.
Серед тих «ордловців», що не хочуть воювати почалось бродіння.
Причина — оголошення тотальної мобілізації, російські куратори на місцях почали примусово вдягати у форму і відправляти на лінію зіткнення всіх юнаків та чоловіків й робити фактично частиною ЗС РФ.
Аби уникнути спокуси одразу здатись у полон і зберегти життя, мобілізованих мешканців ОРДЛО планували заводити на українські території після бойових дій, для зачистки міст і сіл під наглядом поліцейських Росії.
Окупанти розраховували на дестабілізацію місцевого населення і відсутність активного супротиву.
Так, окупантам вдалось мобілізувати 20 тисяч чоловіків. За відмову йти воювати — розстріл. І так втратили життя близько тисячі «ордловців».
Всі ці плани виявились зруйнованими ефективністю Збройних Сил України. Батальйонно-тактичні групи були потрощені, а з ними — й мобілізовані у ОРДЛО.
Втрати на Донбасі приховати неможливо. Мобілізовані ватажками квазі руспублік масово тікають з війська.
У Кремлі видали указ про те, що учасники «спецоперації» не матимуть документів та жетонів. Їх неможливо ідентифікувати, їхні тіла гниють в українських полях та на узбіччях доріг, або складуються у білоруських моргах. Але для військових з ОРДЛО все ще сумніше — їхніми загиблими російська армія не цікавиться. Тож доводиться в останню путь проводжати ще вцілілим: витягувати з місць боїв, транспортувати та ховати «м’ясо». І, дивлячись на це, вони розуміють, що їх очікує.
Кількість трун та могил в ОРДЛО зростає. Місцеві зрозуміли подальші перспективи. А серед верхівки, у керівництві квазі утворень — відпрацьовують плани втечі. Ані Пушилін, ані Пасічник не готові зустріти контрнаступ української амрії. Збирають речі. Грошей з Росії надходить все менше, утримувати ці територіїі і так було тягарем.
Всі розуміють, що після зачистки окупантів у центрі країни, ЗСУ відріжуть від кордонів залишки російських військ. Наростаючі відчуття страху та паніки — ось, що панує зараз в ЛНР та ДНР, особливо, в середовищі тамтешнього керівництва та їх приспішників.
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»