Зберігаємо спокій: столична психологиня пояснила, як побороти тривожність через загрозу війни
Столична психологиня ділиться дієвими методами, які допоможуть вгамувати паніку та зменшити напругу у суспільстві.
З кожним днем напруга в Україні через можливі наступи Росії набирає обертів. Жити в такому напруженому стані дуже складно. Постійний стрес руйнує нас не тільки морально, а й фізично. Відтак, знижується імунітет, і ми починаємо хворіти.
Як зберегти психологічне і фізичне здоров’я своє та близьких журналісти «Вечірнього Києва» запитали у психологині Наталії Нєдєлько, яка є фахівчинею Міжнародної асоціації психологів по роботі з горем та тяжкою втратою.
МЕНШЕ НОВИН І ВІДПОЧИНОК ВІД «СТРІЧКИ»
Психологиня насамперед наголошує: в тих умовах, які маємо нині, тривожність — це нормально. Нашій психіці притаманно звертати більше уваги на негативні речі. Тривога покликана, щоб нас мобілізувати та вчасно подбати про свою безпеку.
Водночас тривога дуже виснажує, адже постійно змушує нас бути на сторожі. Як наслідок, ми втомлюємося, стаємо роздратованими, погано спимо, починається дисбаланс у житті.
«Перше, щоб я порадила, це визнати, що у вас є тривога, та дозволити їй бути. Далі обмежити себе у споживанні інформації про небезпеку. Зайвий раз не гортати стрічку новин, не дивитися новини по телебаченню, не слухати новини по радіо. Це допоможе стримати цю лавину негативу», — коментує Неділько.
Також психологиня додає, що важливо подбати про себе, про якість свого сну, харчування, звернути увагу на свій розпорядок дня. Від того, наскільки добре людина почувається фізично, залежить й те, як вона долає стресові ситуації.
Наталія підкреслює, якщо ви не можете впоратися з ситуацією, тому, що вона не в зоні вашого контролю, то вам треба визнати свою безпорадність (якби це прикро не звучало) та зайнятися справами, на які маєте вплив.
«Якщо ви „перемкнетеся“ на свої справи, то у вас поступово з’являтиметься відчуття, що ви не безпорадні, можете впливати на своє життя і разом з тим відчуття більшої безпеки», — радить фахівчиня.
Крім того, психологиня радить у час підвищеної тривоги більш ретельно планувати свій графік та намагатися його дотримуватися. Це також має додати вам відчуття безпеки та контролю за ситуацією.
«Коли у вас під рукою графік, ви ніби маєте план дій. Сьогодні роблю одне, завтра інше. Через тиждень — ще інше. Ніби дрібниця, але допомагає бачити майбутнє більш зрозумілим і менш несподіваним. Це знижує тривогу «, — наголошує Нєдєлько.
Ще однією порадою є намагання все-таки розгледіти серед негативу якісь позитивні моменти та помічати буденні радості. Психолог каже, помічником у таких неоднозначних ситуаціях може стати і наш досвід. Наприклад, ми можемо згадати, а як раніше долали тривогу, як поводили себе у критичних моментах. Це додає впевненості у власних силах.
«Фактично у кожного з нас є щось, що нас надихає, відволікає від тривоги та розслабляє. Це може бути спорт, хобі тощо. Важливо згадати про те, що в житті, окрім ситуації, яка склалася, є ще щось. І зосередитися на цьому», — наголошує співрозмовниця.
ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ
Під час розмови психолог окремо зупиняється на тому, як говорити на складні теми з дітьми. Адже діти мимоволі потрапляють під нашу тривогу і можуть навіть нею «заразитися».
«Наведу приклад про кисневу маску в літаку. Надягніть її спочатку на себе, а потім на дитину, тому що діти спираються на дорослих. Ніщо так не вселяє в дитину впевненість та відчуття безпеки, як можливість спертися на спокій дорослих», — зауважує Наталія.
Також важливо не лякати дітей. Варто обов’язково відповідати на їхні питання і намагатися пояснювати все зрозумілою для них мовою.
«Обов’язково розмовляйте з дитиною у такий спосіб, щоб ваші очі були на рівні її очей. Обійміть, дайте відповіді на всі питання, дізнайтесь, що її турбує. Обов’язково скажіть, що ви її любите, що про неї подбаєте, захистите. Вона мусить знати, що є хтось, хто стоїть у неї за спиною», — каже психолог.
Також можна їй розповісти, хто ще дбає про її безпеку, наприклад армія, продемонструвати якісь мотиваційних фото військових. Можна запропонувати дитині намалювати тих, хто її захищає, або написати оповідання на цю тему.
«Якщо ви запитаєте дитину про її почуття, й вона вам скаже, що боїться, у жодному випадку не забороняйте їй відчувати страх. Правильно буде сказати: «Я бачу, що ти боїшся, проте я поряд, я зроблю все, щоб ти почувалася у безпеці», — каже співрозмовниця.
Вікторія ГРЕБІНЬ, «Вечірній Київ»