Казки Емми: у столиці представили самобутні роботи лауреатки Шевченківської премії
У Музеї української діаспори триває виставка «Казки мандрівниці Емми», що демонструє широкому загалу сорок робіт відомої української художниці та письменниці Емми Андієвської, що мешкає в Мюнхені.
Українська художниця та письменниця Емма Андієвська виїхала з рідного Донбасу до Німеччини в роки Другої світової війни, а саме 1943-го, після того, як її батька — відомого українського хіміка-винахідника Івана Андієвського — застрелили енкаведисти. Живучи поза батьківщиною, Емма Андієвська завжди залишалася в українському контексті, а Батьківщині присвячує усю свою творчість.
Попри те, що авторка зростала у російськомовному середовищі, ще у дитячому віці вона усвідомила власну українську ідентичність й прийняла українську мову, яку вперше почула у Вишгороді у шестирічному віці. Відтоді письменниця вирішила писати лише українською, яку вона сприймала як мову пригнічених. Завданням для себе визначила «створити українську державу в слові».
Письменниця наголошує на великій ролі підсвідомості у своїй творчості. Сприйняття нею світу відбувається через інтуїцію та відчуття. Характерними для творчості Андієвської є поетика сюрреалізму, дослідники відзначають ознаки постмодернізму та тонкий гумор. І водночас в її творах присутні безпосередність та «дитячість» сприйняття та зображення світу, де ніби добре знайомі речі побачено вперше.
Емма Андієвська написала 215 сонетів, видала понад 40 книг поезії, прози, три романи, намалювала понад 9 тисяч картин. 2019-го Шевченківський комітет обрав Емму Андієвську лауреаткою премії за п’ять книг — «Міста-валети», «Бездзигарний час», «Шухлядні краєвиди», «Маратонський біг» і «Щодення: перископи». Але це лише невеличка частинка літературного світу письменниці. Кияни мають змогу познайомитися з ще однією гранню творчості талановитої авторки — її мистецьким доробком.
19 березня 2021 року Еммі Андієвській виповнилося 90 років — і саме до її ювілею приурочена експозиція. Вона планувалася на весну минулого року, але через карантинні обмеження була перенесена.
На виставці можна оглянути 40 робіт художниці різних роківз фондів Музею української діаспори та Всеукраїнського благодійного фонду імені Марії Приймаченко.
«Ми сконтактували з пані Еммою у 2018 році. Давно планували налагодити з нею контакт, бо знали, що є така мисткиня в діаспорі, її поетичну та художню творчість. Емма одразу погодилася передати свої роботи до музею, — поділився куратор виставки Назар Розлуцький. — За два тижні до нас прибула перша партія її творів — три габаритні роботи розміром понад метр, які представлені на виставці. Час від часу Емма надсилала й інші твори, зокрема колекцію робіт 2019 року. Також роботи Емми Андієвської 2007 року нам подарувала Галина Чумак, колишня директорка Донецького обласного художнього музею, що нині працює в Національному художньому музею. Ми показуємо всі наші роботи, їх 24. Також ще 16 робіт, зокрема 1990-х років, взяли з колекції Ольги Іванівні Левченко, яка очолює Всеукраїнський благодійний фонд імені Марії Приймаченко, та фонду Жулинських. Тому глядачі мають змогу простежити як еволюціонувала творчість художниці. Намагалися поруч представити роботи однієї серії, які відповідають одна одній жанрово, настроєво та хронологічно».
Мисткиня багато десятиліть створює на своїх полотнах власний світ і населяє його куточки химерними персонажами, вигаданими її уявою. Кожна її картина — наче ціла історія, яка не залишає байдужими ані дітей, ані дорослих.
Головні постаті творів Емми Андієвської — звірі і птахи, квіти і комахи, вітрильники й човни, ліхтарі й камені, батьки і діти. Тут звичні істоти набувають химерних форм, а неживі предмети стають повноцінними персонажами. Полотна розповідають знайомі нам історії — про мандрівку й повернення, про любов і дружбу, про вірність і підтримку, про пізнання себе та буття.
Так само як і літературним творам, її роботам притаманні безпосередність та гумор. А у самобутній художній манері є елементи, співзвучні з сюрреалізмом та експресіонізмом. До речі, на всіх обкладинках книжок Емми Андієвської, деякі з яких можна подивитися й в експозиції, її мистецькі роботи.
«Можемо віднести Емму Андієвську до однієї з фундаторок українського сюрреалізму та примітивізму. Дослідники звертають увагу. що її роботи добре сприймають діти. Своїм баченням, неускладненим дорослими фільтрами, вони здатні побачити більше і яскравіше, не задумуючись над зовнішньою нереалістичністю сюжету, — розповідає Назар Розлуцький. — Сама Емма каже, що на своїх полотнах зображує дитинство людства. Її роботи певною мірою наївні, філософські, і водночас різногранні. Добре відкриваються глядачам, які не мають зашореності та стереотипного бачення мистецтва».
Хоч мисткиня і зображує на полотнах досить тривіальні речі, як дружба, подорож, захоплення чи розчарування, вона це робить нетипово. Її картини завжди багатошарові — їх можна дивитися багато разів, і щоразу знаходити щось нове. Адже в кожній міститься власний химерний зашифрований всесвіт. Назви робіт як зрозумілі — «Двоє», «Пара», «Мати з дитиною», «Змовники», «Карнавал», так і філософські «Натюрморт очима краєвиду», «Змінність постійного», «Процеси олюднення» тощо.
Також на виставці можна побачити й почути саму Емму Андієвську, що читатиме свої казки й вірші з телеекрана.
«Казки мандрівниці Емми»
Коли: до 20 лютого, з 10:00 до 17:15
Де: Музей української діаспори, вул. Московська, 40Б
Вартість квитків: 60 грн, пільговий 30 грн.
У київському музеї показують яскравий «Всесвіт» одного митця
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»