Про тих, хто створює справжні дива
5 жовтня відзначався Міжнародний день лікаря. Побачити дива, які творять ці самовідданні фахівці, кореспондент «Вечірки» відправилась в Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи. Заклад розміщено за адресою вул. Богатирська, 30. Тут допомагають дітям з ДЦП, епілепсією, гідроцефалією й іншими складними вродженими та набутими аномаліями. У 2016-му Центру виповниться 20 років. Щомісяця тут проходять реабілітацію 50—70 дітей з усієї України, половина з них — кияни. За 19 років функціонування закладу більше 10 тисяч маленьких відвідувачів пройшли тут курс реабілітації, 40 тисяч отримали консультацію, а 100 тисяч дітей були досліджені на апаратах функціональної діагностики.
- У нашому Центрі працюємо за моделлю «Тандем-партнерство», суть якої полягає в узгодженому поєднанні медичного та соціально-педагогічного аспектів реабілітації. В Україні 150 тисяч дітей з інвалідністю, а дітей, яким загрожує інвалідність, набагато більше. Черга на реабілітацію у нашому центрі розтяглася на півтора року. Так бути не повинно. Ще однією проблемою реабілітації дітей з інвалідністю є те, що наш заклад веде їх до 18 років. А що далі? Для реабілітації дорослих людей з такими діагнозами в Україні, на жаль, закладів недостатньо, — розповідає директор Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Володимир Мартинюк.
Завдання Центру — мобілізувати родину, аби батьки приділяли дитині з особливими потребами не менше 4—6 годин на добу.
- Родина — основний реабілітолог такої дитини, — додає Володимир Юрійович.
Пан Мартинюк розповів, що створено Центр було за гроші концерна «Фольксваген», який виділив 10 млн марок для п’яти країн, найбільше постраждалих від фашистської Німеччини, на створення медичного дитячого центру. Так Україна отримала 2 млн марок. За ці гроші й було створено Центр на вул. Богатирській. Багато фахівців Центру пройшло підвищення кваліфікації в Німеччині. Тому Центр є унікальним. Тут працюють дефектологи, психологи, неврологи, ортопеди, арт-терапевт. Також тут приймають такі рідкісні фахівці, як Бобат-терапевт, Войта-терапевт, нейрогенетик. Усі послуги в цьому закладі безкоштовні. Аби записатись на прийом до лікаря, потрібно мати направлення від педіатра та зателефонувати за номером: (044) 412-05-78 з 12.00 до 15.00.
В одному з кабінетів закладу розташована кімната сенсорно-інтеграційної терапії. Спочатку може здатися, що це просто звичайна дитяча площадка з купою яскравого приладдя, іграшок, басейном з кульками. Але тут реабілітують дітей з неврологічними порушеннями, аутизмом, ДЦП, з проблемами в комунікативній сфері. Терапевт Інна Михайлюк розповідає, що одна з її пацієнток, дівчинка Аріна, 2,5 року хвора на ДЦП і лише за 2 місяці зробила ривок уперед. Дівчинка почала себе сама обслуговувати, виконувати вказівки дорослих.
В іншому кабінеті бореться за своє право на гідне життя 7-річна Аня. У дівчинки тетрапарез (паралізовано обидві ноги та обидві руки).Мама дівчинки звернулась до Центру, коли дитині було лише декілька місяців. Бобат-терапевт Лариса Яковлєва розповідає:
-Так, у неї є проблеми з рухами, але вона все розуміє, виконує прості команди, витримує контроль очей,відвідує дитячий садок. Без допомоги вона була б неспрможнюю до соціального життя.
Узагалі Бобат-терапія — це суміш неврології,психології та педагогіки. За допомогою таких лікарів діти вчаться самообслуговуванню. Справжніх, дипломованих, Бобат-терапевтів в Україні лише двоє, і вони обидва працюють в Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи.
- Кожна іграшка — це таблетка. Саме за допомогою іграшок ми привчили Аню встановлювати контакт очима. Що раніше звернуться до нас батьки такої дитини, то більше шансів на успіх. Бобат-терапія не має жодних схем, методика підбирається індивідуально. Є діти, яких удається навчити ковтати за два заняття, а є ті, з якими доводиться працювати роками — додає Лариса Петрівна.
Пані Лариса працює в Центрі 17 років, з них 15 — Бобат-терапевтом. Навчалась лікар у Німеччині: в Україні не вчать на таких фахівців.
-У нас катастрофічно не вистачає таких лікарів. Крім того, є великі проблеми з приладдям для таких дітей. Наприклад, не має дитячих інвалідних колясок, а дорослі для них не підходять, — розмірковує Лариса Петрівна.
Різнокольорові рибки із солоного тіста, серце із зерен кави, аплікації із засушеного листя та дерево з ґудзиків — це кабінет арт-терапії. Леся Колоколокова має невгамовну фантазію: з «важкими» дітьми створює прекрасні картини з підручних матеріалів.
-Займаюся з дітьми від 3 років, у яких працює хоча б одна ручка. Заняття розвивають дрібну моторику та розкривають творчий потенціал дитини, — розповідає пані Леся.
За допомогою УЗД тут діагностують патології на ранній стадії. У Центрі роблять нейросонографію, доплерографію найменшим відвідувачам через тім'ячко.
-За допомогою нейросонографії та доплерографії можна виявити такі патології, як уроджені аномалії розвитку, кісти, — розповідає лікар Олена Макарова.
У Центрі роблять і такі специфічні дослідження, як енцефалографія, нейроміографія.
До речі, закуповується вся апаратура для Центру за гроші спонсорів, благодійників.
Звичайно, вилікувати ДЦП не можливо, але можна допомогти хворій дитині жити повноцінним життям. Саме в таких центрах малюкам та їх батькам дають надію.