Втрачені святині Києва: Стрітенська церква

У день важливого християнського свята, «Вечірній Київ» продовжує знайомити з унікальними сакральними пам’ятками столиці, знищеними у радянський час.

Архітектурною домінантою Львівської площі була Стрітенська церква, що знаходилася на розі вулиці Великої Житомирської та Стрітенської, неподалік від стародавніх західних міських воріт, відомих у народі також як Львівські. За свідченнями київського краєзнавця, автора книги «Кієвъ теперь и прежде» Михайлом Захарченком, сама брама ще існувала у 1795 році.

Дата точного будівництва святині залишається невідомою, але вже за планом 1695 року на її місці знаходилася невеличка дерев’яна церква, яку з 1752 року замінила нова. Цей храм проіснував до середини ХІХ сторіччя, коли його знесли та почали будувати цегляну споруду. Закладення храму відбулося 20 жовтня 1853 року, а за 8 років кам’яна церква була освячена.

За описами краєзнавців, за своїм стилем сакральна споруда належала до перехідного від класицизму до російського стилю. Розписи храму здійснив відомий український художник Іван Сошенко — близький друг Тараса Шевченка.

Історики припускають, що перебуваючи у Києві у 1859 році, Тарас Григорович міг також допомагати своєму другові та колезі у розписах церкви, але жодних підтверджень цьому не збереглося.

У 1880-х церква стає улюбленим місцем зборів київських дам з благодійного комітету. На пожертву однієї з благодійниць, баронеси Марії Штейнгель — дружини легендарного власника Замку Барона, за проєктом видатного київського архітектора Володимира Ніколаєва храм було істотно перебудовано. Хрещата у плані споруда набула виразних форм візантійської культової архітектури.

Декоративне оформлення фасадів було подібне до Володимирського собору, будівництво якого завершилося на той час.

За спогадами Михайла Захарченка, головною святинею храму була стародавня чудотворна ікона Богоматері «Всіх скорботних Радість», яка належала ще першому дерев’яному храму, куди була перенесена зі Львівських воріт. Назва старовинної ікони дала другу неофіційну назву храму «Скорботної Богоматері», яку у народі називали «Скорботною церквою».

У 1911-1913 роках святиню реконструювали за проєктом тогочасного Єпархіального архітектора Євгена Єрмакова.

Стрітенський храм на Львівській площі був своєрідним духовно-просвітницьким осередком старого Києва, навколо якого об’єднувався провідний прошарок міської еліти. Підприємці, лікарі, вчителі, художники, представники міського дворянства, що мали помешкання у цій частині Києва, були благодійниками та парафіянами невеликої за розмірами, але затишної церкви. Дякуючи меценатам, церква мала сім недільних шкіл та благодійну їдальню для бідних. Саме при Стрітенській церкві утворилося перше жіноче товариство «Червоного Хреста» у Києві.

Остання дивовижна історія, пов’язана з цією святинею трапилася вже у радянські часи, коли в України активувалася більшовицька компанія проти релігії. 19 червня 1924 року серед білого дня перед великою кількістю людей, що знаходилися тоді на Львівській площі, раптово оновилися хрести та бані церкви та почали сяяти, неначе щойно позолочені. Кінна міліція не у силах була розігнати натовп, який прямував до церкви, щоб побачити це диво.

Справу про це розслідував народний комісаріат Внутрішніх Справ. Провідним науковцям на чолі з академіком Потніковим було доручено обґрунтувати відсутність цього дивовижного факту, пояснюючи це наявністю певного фізико-хімічного процесу. Значних репресій зазнали також і настоятель храму, отець Віталій Кулинський та деякі парафіяни.

У березні 1936 року Стрітенську церкву визнали такою, що не має жодної історичної цінності, а згодом знищили у зв’язку з реконструкцією території, що входила до майбутнього Урядового кварталу. Точна дата руйнації храму залишилася невідомою…

Ідея відродження цієї святині з’явилася вже у роки Незалежності. Відбудова Михайлівського Золотоверхого Монастиря надихнули протоієрея Сергія Ткачука на дослідження зруйнованих культових споруд столиці, зокрема і дивовижну історію Стрітенської церкви.

У червні 2005 року Патріарх Філарет освятив Хрест та наріжний камінь на відбудову храму, який мав стати домінантою Львівської площі.

За декілька років на місці зруйнованої святині проводилися археологічні розкопки, де були виявлені поховання ченців, ймовірно XVII-XVIII століття. Також були виявлені залишки старовинного кам’яного фундаменту церкви та декілька людських черепів княжих часів.

Спочатку планувалося відродити святиню за проєктом Володимира Ніколаєва, але у жовтні 2012 року Містобудівна рада Києва затвердила передпроєктні пропозиції щодо відбудови Стрітенської церкви. Проєкт церкви розроблений відомим сучасним архітектором Яношем Вігом кардинально відрізнявся від її первинного вигляду.

«У церкві будуть традиційний вівтар та іконостас, а деякі ікони планують виконати у вигляді вітражів». У храмі буде купіль для хрещення, куди вода буде надходити прямо з артезіанської свердловини та приміщення недільної школи Закону Божого. Також у приміщеннях підвалу храму відкриють музей відродження Стрітенської церкви», — розповідав архітектор Георгій Духовичний.

Проєкт спричинив жваві дискусії серед громадськості, на 2013 рік на відбудову церкви передбачалося виділення 5 мільйонів гривень, але цього так і не сталося…

Парафія Серафима Саровського Православної Церкви України та отець Сергій Ткачук, що займаються відновленням святині, продовжують збирати кошти серед прочан та благодійників та сподіваються, що у недалекому майбутньому її все-таки вдасться відродити…

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»