Фантастичні звірі Марії Примаченко, які підкорили світ: де побачити

Марія Примаченко є однією з найталановитіших представниць наївного мистецтва у світі. ЇЇ ім’я записане до Всесвітньої енциклопедії наївного мистецтва поряд із французом Анрі Руссо та грузином Ніколо Піросмані. Художниця прославила Україну своїми неймовірними творами, що підкорили Париж, Лондон, Монреаль і Прагу. А сама мисткиня все була простою та малоосвіченою жінкою, яка усе життя прожила у селі Болотня на Київщині.

Коли у 1937-му, коли картини Марії Примаченко виставляли у Парижі, всесвітньо відомий художник Пабло Пікассо зауважив, що якби вона жила у Франції, то стала б знаменитішою за нього.

«Картини художниці не існують поза контекстом сучасності, а навпаки доповнюють його сенсами, яких нам сьогодні так бракує. Прості форми та чисті яскраві кольори допомагають виокремити із навколишньої реальності найважливіше — можливість творення світу власноруч», — розповідають куратори експозиції.

Дослідники творчості видатної мисткині умовно поділяють її роботи на три основні групи: квітково-рослинні композиції, сюжетні композиції з життя селян та серія тварин. В експозиції представлені 26 картин з колекції Національного Музею Тараса Шевченка, присвячених саме фантастичним звірам.

Художній світ Марії Примаченко й справді населений найрізноманітнішими істотами, які за спогадами художниці приходили до неї у снах. Зубаті, багатоногі й багаторогі, інколи з десятком очей чи довжелезними язиками….

«Кожна із тварин — це витвір яскравої індивідуальності. Усі тварини — це плід її безмежної уяви та фантазії, бо більшості з цих чудернацьких істот у природі не існує. Кожна картина неповторна: це нове різноманіття кольорів, лінії, засоби передачі характеру героя картини….», — зазначає наукова співробітниця музею Олена Слободянюк.

За її словами, надзвичайну увагу художниця приділяла кольору за допомогою якого вона створювала певний настрій. Кольорова палітра художниці надзвичайно виразна та яскрава.

«Фундаментом картин художниці є тло, вона ніколи не любила чистого тла, вважала його неживим, тому тло у неї завжди прикрашене або рисочками, або квітами чи рослинами, або ж лініями чи візерунками», — ділиться секретами картин знаної майстрині Олена Слободянюк.

Особливістю творчості художниці у «Звіриній серії» є також те, що майже усі істоти є позитивними: у них добрий погляд, лагідні очі та яскравий зовнішній вигляд, проте іноді трапляються й негативні персонажі: їх художниця зображує у темних та дещо приглушених кольорах.

Наївне мистецтво Примаченко видається й справді родом із дитинства — щирі, безпосередні, поза правилами раціонального світу дорослих.

Надзвичайно важливе значення художниця завжди приділяла підписам до своїх творів. Це своєрідні текстівки-промовки, які вона складала сама або ж підлаштовувала під свої картини якісь народні приказки.

Не маючи в арсеналі «професійних хитрощів», писала на звичайному ватмані пензлями фабричного виготовлення гуашшю й аквареллю. Перевагу віддавала гуаші, щоб отримати соковиту, щільну декоративно виразну пляму з чітким силуетом. Спочатку вела лінію олівцем, недбало, «по-дитячому» окреслювала контури, потім упевнено клала колір.

Окрім основної експозиції, робота Марії Примаченко «Маленький Тарас на могилі матері» є також на виставці в атріумі музею. Це єдина робота художниці, присвячена Тарасові Шевченку.

Марія Примаченко прожила довге життя та померла у 1997 році у віці 88 років. Творча спадщина нараховує понад 800 робіт, понад 500 з них зберігаються у Національному музеї українського народного мистецтва.

Продовжувачем мистецької справи Марії Примаченко став її єдиний син Федір (1941-2008), який вчився малярству у своєї матері та також працював у стилі наївного мистецтва.

Виставка картин Марії Примаченко «Справдешні чудовиська»
Коли: до 27 лютого, вт-нд з 10.00 — 17.30
Де: Національний музей Тараса Шевченка, бульвар Т. Шевченка, 12
Вартість квитка: 90 гривень

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»