Співачка Марія Ліпінська: «Для артиста надзвичайно важливо відчувати гармонію у собі»

Ще під час навчання у Національній музичній академії України імені Петра Чайковського, де вона навчалася в класі професора Галини Туфтіної, Марія Ліпінська стала солісткою Національного будинку органної та камерної музики України. Згодом одержала звання лауреата Міжнародного конкурсу «Бурштиновий соловей».

За словами музикознавців, складові обдарування Марії Ліпінської — оксамитовий голос, ефектна зовнішність, артистизм, постійне прагнення до самовдосконалення та надзвичайна працездатність.

У концертному репертуарі артистки — оперні партії, духовна музика XVII-ХVІІІ століть, пісні, романси, твори сучасних композиторів.

Напередодні ювілейного концерту співачки, який відбудеться 22 січня у Будинку Вчених, «Вечірній Київ» мав змогу особисто поспілкуватися з Марією Ліпінською та дізнатися цікаві сторінки її життя та творчості.

-Маріє, розкажіть свої перші кроки у професії. Коли Ви почали співати?

— Я співала ще з раннього дитинства, тому ще у Дитячому садочку мене відібрали у відомий дитячий хор «Щедрик», якому я присвятила 10 років. Колектив був широко відомий в усіх країнах колишнього Радянського Союзу, за цей час ми об’їздили з гастролями величезну кількість міст України та інших Республік.

Співали дуже багато репертуару, в том у числі й класичного. Хор «Щедрик» дав мені дуже гарну музичну підготовку, яка мені дуже знадобилася у моєму подальшому творчому житті.

У мене був низький голос контральто — мецо-сопрано, що є дуже рідкісним явищем. Співала партію другого альта.

Потім, вже у старших класах, я навчалася у школі на Ольгинській, відвідувала також акторську студію поблизу Жовтневого палацу, де окрім етюдів та монологів часто співала у концертах.

Спочатку хотіла стати драматичною актрисою, але потім все ж так обрала музику, вступивши у 19 років до Національної музичної академії.

-Вашою творчою наставницею у консерваторії була видатна співачка та професорка Галина Туфтіна.

-Галина Опанасівна завжди була для мене прикладом високого служіння мистецтву. Мені ще пощастило співати з нею у концертах, коли вона ще виступала на професійній сцені.

Це було просто незабутньо: виступати поруч з такою неймовірно харизматичною артисткою, співачкою світового масштабу та класу. Тому, я намагалася переймати від неї не лише вокальну техніку та майстерність, але і спостерігати за тим, як вона тримається на сцені… Дуже важливо, щоб у роки навчання викладач був прикладом для молодого співака, бо це дуже мотивує у прагненні зростати та самовдосконалюватися.

-Зараз Ви самі викладаєте у рідній Альма-матер, навчаючи вокальній майстерності молодих співаків. Як Ви себе оцінуєте у ролі вокального педагога та як успіхи Ваших учнів?

— Мені дуже щастить на гарних та талановитих учнів. Звичайно, у процесі навчання виникають різні складнощі не лише вокальні, але і психологічні перепони, з якими я також намагаюся впоратися. Найчастіше вони стосуються страхів публічних виступів або скутості через брак сценічного досвіду…

Впродовж багатьох років я вивчаю ще психологію і це мені надзвичайно допомагає знайти правильний підхід до того чи іншого студента, бо кожна людина індивідуальна…

Також я дружу зі своїми колишніми учнями, уважно слідкую за їхніми успіхами у професії та житті. Деякі з них будуть виступати на моєму Творчому вечорі, наприклад Лі Цін — заступницю Директора Центру Конфуція Києві, володарку прекрасного ліричного сопрано, яка активно пропагує в Україні культуру та звичаї свого народу.

На концерті глядачі зможуть почути інших моїх випускників та вихованців. Тому, надзвичайно щаслива тим, що мені є ким пишатися.

-Свого часу Ви успішно співали у Національній опері, але все ж таки обрали для себе камерне виконавство.

— У Національній опері співала у виставах «Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова та «Князь Ігор» Олександра Бородіна.

Опера є дуже специфічним видом мистецтва. Це є театр, великий колектив, де кожен працює злагоджено як частинка єдиного механізму. У камерному мистецтві мене, перш за все, приваблювала виконавська свобода: я сама можу обирати концертний репертуар, робити різнопланові концертні програми, більше експериментувати, додавати маловідомі або сучасні твори.

Крім того, оперний репертуар для мого типу голосу не є таким широким та різноплановим, тому мені завжди було ближче до душі саме концертне виконавство, тим більше, що у Будинку органної та камерної музики є прекрасні музиканти-інструменталісти, музичні колективи та органісти з якими дуже цікаво співпрацювати.

-У вересні минулого року Національний будинок органної та камерної музики спіткала страшна трагедія: через пожежу втрачений унікальний орган, що впродовж багатьох років радував киян своїм звучанням. Де зараз себе знаходять музиканти Вашого колективу?

-Ця пожежа — це жахлива трагедія, що стало складним випробуванням для нашого колективу.

Але наше життя прекрасне тим, що людина навіть у складний час може знайти щось хороше. Втративши на невизначений час нашу основну сцену, ми не здаємося та концертуємо.

Можна навіть сказати, що у нас, навіть, відкрилося друге дихання, бо за цей час, ми з колегами з великим успіхом співали декілька концертів у Національній Філармонії, Жовтневому палаці, Будинку вчених…

Високу популярність мають також концерти наших музикантів-інструменталістів, складніша ситуація з нашими органістами, бо на сьогодні у Києві проблема з органом залишається дуже гострою…

-Ваші концертні програми завжди насичені різноплановою музикою: від старовинних арій до романсів, сучасних творів та навіть джазу. Чи є у Вас якісь нові творчі цілі у майбутніх концертах?

— Цього сезону ми з колегами більше працюємо над тематичним концертами. Зараз активно готуємося з моєю колегою Іванною Пліш до проєкту «ВЕЛИКИЙ КОНЦЕРТ МАЛЕНЬКИХ ШЕДЕВРІВ» у Національній Філармонії України. Співатимемо різнопланову музику від старовинної до сучасної у супроводі камерного ансамблю «Київ».

Також, з величезним задоволенням повернулася до своїх улюблених програм: «Кохання у музиці» та «Присвята у жінці», де представлені різні жіночі образи у музичному мистецтві. Є у планах також концерт музики епохи романтизму та ще багато цікавого.

-Що надихає Вас на творчість?

-У різні періоди мого життя я часто розмірковувала над цим питанням, дійшовши висновку, що людина сама себе надихає на творчість, бо кожен з нас містить у собі неабиякі ресурси та потенціал, важливо вміти їх вірно використовувати.

Це те, що називають «роман з життям». Надзвичайно важливим є те як людина будує своє життя, як вона використовує свої ресурси, бо часто буває, що людина має колосальний потенціал, але завжди знає як його реалізувати.

Перш за все, слід налагодити внутрішній зв’язок із собою, бо погодьтесь, важко заявити про себе світові, якщо внутрішньо не відчуваєш гармонії. І навпаки, коли людина вміє правильно користуватися власними ресурсами, знаходиться у гармонії за своїм внутрішнім «Я», то їй легко знайти власне джерело натхнення навіть у зовсім простих та буденних речах.

-Окрім виконавської та педагогічної діяльності в останній час Ви також ведете власний блог, де викладаєте відеозаписи з порадами для молодих співаків. Як з’явилася ця ідея і яке місце вона займає у Вашому творчому житті?

— Під час першого локдауну, коли театри та концертні зали тривалий час були зачинені, ми більш як на пів року були змушені відійти від наших творчих планів.

За характером я така людина, яка погано сприймає бездіяльність, тому, коли мій син Дмитро підказав цю ідею, я вирішила спробувати. Непросто було починати, а з часом мене захопив цей процес і це вже стало частиною мого життя.

Перші відео знайшли гарну підтримку серед моїх колег та молодих артистів, тому я зрозуміла, що такий контент є дуже важливим у наш час. Зараз я вже два роки веду власний блог, і вже вийшла за межі суто технічних чи виконавських проблем, присвячую свої відеоролики різним важливим для артистів та виконавців питанням.

Приємно, коли відео знаходять підтримку не лише у моїх студентів чи колег, але також і у звичайних людей.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»