Бамбук у серці: київські художниці звернулися до китайського мистецтва
У Музеї Ханенків триває виставка трьох авторок, які працюють у традиційних китайських жанрах і техніках: живопис у стилях «старанний пензель» і «опис ідеї», каліграфія на папері та кам’яних печатках.
Всі три авторки — Ксенія Ван, Стелла Недбаєвська та Чи Шаотін — наразі мешкають в Україні, але навчаються у носіїв традиції в Китаї та поза його межами.
Виставка називається «Бамбук у серці», натакаючи на вислів художника Вень Тон (1018-1079): «Перш ніж малювати бамбук, слід мати його цілісний образ у серці. Тоді думка і рух будуть єдиним цілим, і картина передасть дух бамбука».
Застосовуючи у своїй роботі старовинні прийоми, авторки створюють оригінальний сучасний коментар до сталої традиції. Водночас кожна з них по-своєму збагачує розуміння старовинних взірців зі збірки Музею Ханенків. Це було елітарне мистецтво старосвітського Китаю, де живопис і каліграфія тисячоліттями були не просто фахом або хобі. Вправи у цих мистецтвах вважалися ознакою внутрішньої шляхетності та прагнення до самовдосконалення.
«Наш музей дуже прискіпливо підходить до проєктів сучасних митців. Ця виставка має зв’язок з нашою колекцією. На другому поверсі азійського мистетціва можна знайти паралелі з тим, що тут представлено», — зазначила в.о. гендиректора музею Юлія Ваганова.
За словами кураторки проєкту, наукової співробітниці відділу мистецтв країн Сходу Марти Логвін, традиційне класичне мистецтво представляло ідеалізований Китай, який пішов в минуле. Сучасні китайці кажуть, що країна інша і вони теж зовсім інші.
«Наші учасниці вибрали дуже традиційні техніки, матеріали, та способи мислення. Їх особистості викликають так само великий інтерес. Така працелюбність, стільки часу, вкладеного в роботи, стільки енергії є свідченням того, що вони дуже щирі. Адже обирають складний шлях традиційного мистецтва», — зауважила Марта Логвін.
Художниця Чи Шаотін працює в стилі «се ї», що означає «опис ідеї, змісту». Його основа — передача самої суті у вільній формі. В ньому панує свобода і політ думки, а за простими рисами криються глибокі думки. Для авторки важливішим є висловлення духовного настрою, аніж деталізація і точність зовнішніх обрисів.
«Мій тато є каліграфом і викладачем китайської мови. З дитинства бачила, як він малював побажання перед Новим роком. У нас є традиція клеїти червоні стрічки як оберіг, він писав їх і дарував своїм знайомим, — згадує Чи Шаотін. — Коли мені було 8, наша наша родина переїхала в Київ. Моя перша вчителька з малювання побачила в мені талант, підтримала. Я брала участь у шкільній олімпіаді, де посіла перше місце. Після школи поступила на художній факультат, за фахом я викладачка образотворчого мистецтва. Тут представлені роботи китайського живопису, якому я навчалася безпосередньо в Китаї. Обирала свій шлях серцем».
До каліграфії звернулася Стелла Недбаєвська. Цікаво, що вона створює каліграфію не тільки пензлем, а й вирізьблену на печатках, які роблять відтиски. Це особлива культура, що доповнює каліграфію і живопис.
«Добре написаний ієрогліф зачаровує своєю наповненістю життям, він пульсує енергією, не статичний. Відображає динаміку інь і янь, втілює гармонію природних процесів і ритм життя. Це квінтесенція природного балансу, — впевнена авторка. — Просте споглядання каліграфії дає змогу не лише відчути внутрішню енергію, але й гармонізувати і збалансувати власний стан. На моє переконання, попри всю культурну специфіку китайського мистецтва, воно засноване на універсальних принципах життя і гармонії. Тому відкрите до сприйняття всіма».
Гун-бі, або «старанний пензель» — таку назву має стиль з понад тисячолітньою історією, в якому працює художниця Ксенія Ван.
«Для мене китайський живопис — наче підручник історії. Гун-бі — це і архітектура, і костюми, і предмети побуту. Для мене він як машина часу, що переносить мене у минуле, у світ в якому жили мої предки, бо маю китайську кров», — ділиться художниця.
Вона розповіла, що починала зі створення копій робіт китайських художників звичайними акварельними фарбами. У Київському лінгвістичному університеті її талант помітила викладачка, наполовину китаянка. Попросила зробити такі роботи для внутрішньої виставки. Ксенію це спонукало ще більше вивчати китайський живопис. Коли поїхала на стажування з китайської мови до самого Китаю, поставила собі за мету знайти вчителя. Для китайців було дивно, що доросла іноземка хоче вивчати китайський живопис з вчителем. У них таке навчання проходить в інституті роками. Ксенії пощастило, вона знайшла наставницю. І ще кілька разів їздила до не в Китай на навчання.
«В стилі гун-бі зображають все, що несе естетику, ідеальні речі — квіти, жінки, птахи, природа і архітектура, — зазначила Ксенія Ван. — Традиція виникла в 4 столітті нашої ери. Малювали спочатку на шовку, це було мистецтво аристократів. Зображали святих, безсмертних, імператорів. Далі цей стиль перейшов на простіші побутові речі, жанрові сцени, наприклад, як красуня розчісує волосся. Роботи завжди зворушливі і щирі».
Ще однією особливістю цього стилю є використання спеціальних інструментів та матеріалів, які виготовляються лише в Китаї. Більшість з них Ксенія привезла з собою з Китаю. Це спеціально оброблений шовк, папір, який не можна зберігати більше року, бо він стає крихким, водорозчинні фарби. А ще різні видів пензлів, що виготовлються вручну: стрижень з бамбуку, а ворсиста частина з ворсу кози, вовка, зайця, барану. Для кожного етапу потрібен пензель з певним ворсом, так само як і для кожного кольору окремий пензель.
Кожна робота містить свій символізм. Наприклад, півонії означають багатство, а магнолії — просування по кар’єрній драбині. Слива приносить щастя. За даоським вченням п’ять пелюсток сливи — це п’ять стовпів щастя: здоров’я, кар’єра, померти своєю смертю, багато дітей і довге життя. А голуби — це подружнє кохання.
«Сюжети повторюються, і це нормально. Для західного глядача грає роль щось нове, коли художник відшукує нові сюжети. У китайському живописі це не важливо. Бо малюємо не картину, а передаємо певний символ, код», — звертає увагу Ксенія Ван.
Ще один образ з її робіт — жінка у синьому. За китайським символізмом, вона уособлює жінку, у якої є діти, що пройшла певний шлях, зріла, зразкова дружина та мати. На картині вона дуже скромна, дивиться вниз, рефлексує на своє життя. За нашими мірками вона ще молода, адже заміж у давньому Китаї виходили у 16 років. Тримає в руках мандарини як символ плодів її життя.
«Це глибокий образ. Багато хто зображує молодих красунь. Я проти ейджизму. Вважаю, що люди у будь-якому віці мають своїх цінності, мудрість і глибину», — зауважила авторка.
Бамбук у серці: китайські живопис і каліграфія
Коли: до 23 січня
Де: Музей Ханенків, вул. Терещенківська, 15-17
У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва триває виставка авторської ляльки Ярослави Рассаднікової «Невигадані історії».
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»