У Києві відзначають ювілей храму Василія Великого

На честь 20-ліття храму та монастиря святого Василія Великого об 11:00 відбудеться урочиста Архиєрейська Свята Літургія, яку очолить Отець і Глава Української-Греко Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук.

Оригінальна споруда розташована на схилі між Вознесенським узвозом та Вознесенським яром. Земельну ділянку під будівництво греко-католицької церкви було виклопотано у Київської міськради ще у 1990 році. Спорудження монастирського комплексу тривало понад десять років. Автором проєкту храму і монастиря є професор архітектури Лариса Скорик.

Церква спроєктована у модерному стилі. Пані Лариса ось так пояснила ідею створення комплексу: «Образність церковної споруди пов’язана із спогадами про дерев’яні, строгі за формою та маєстатичні церкви і дзвіниці українських Карпат і водночас про дерев’яні башти фортечних укріплень і „дитинців“ Київської Русі, які після Батиєвого нашестя продовжували зводитись на землях Галицько-Волинського князівства, продовжуючи архітектурно-будівельні традиції Київської держави».

Для храму вона використала строгі форми «клітного» дерев’яного, сакрального будівництва, що традиційні для церковної архітектури західного регіону. Витриманий фасад прикрашений образами-мозаїками.

Храм завершений трьома золотистими шатрами із хрестами. Освітлюється він через численні вікна на даху, а не свічки та панікадила, хоча вони теж є — особливої, хрестоподібної форми. Білий колір стін посилює відчуття простору. Особливістю храму є також іконостас роботи знаного українського художника-іконописця Романа Василика.

25 червня 2001 року Папа Іван Павло ІІ, перебуваючи з пастирським візитом в Україні, поблагословив храм і монастир. На честь цієї події всередині при вході у храм встановлений барельєф.

Ще однією важливою сторінкою в історії монастиря стало перебування у монастирському храмі в травні 2003 року копії Туринської Плащаниці, якій прийшло поклонитися кілька сотень тисяч осіб. Це був винятковий момент в історії Київської Церкви — біля найбільшої християнської святині спільно молилися й ієрархи церкви, і священники, і миряни двох українських церков — УПЦ КП і УГКЦ.

У жовтні 2011 року у храмі було освячено дзвони, кожен із яких дістав власне ім’я: Богдан, Михайло, Роман, Тарас, Любомир, Василь, Роман, Теодозій, Іван, Сергій, Юрій, Олег, які своїм мелодійним передзвоном закликають до церкви.

Того ж року біля храму встановили пам’ятник Василію Великому — робота скульптора Зиновія Федика. Відтворюючи іконографічну традицію зображення цього святого, фігуру Отця Церкви представлено зі схиленою головою та Біблією в руках, обрамлену, неначе іконними клеймами, зображенням восьми сюжетів із житія святого.

Оригінальними є поручні обабіч сходів. Вони прикрашені силуетами монахів, що несуть свічки, кадила та хрести. Також зважаючи, що серед парафіян багато молодих пар із маленькими дітками до входу добудували пологий пандус — так будівля стала доступною і для людей на кріслах колісних.

Під час Революції Гідності в монастирі була одна з підпільних лікарень, у якій врятували життя багатьом пораненим Героям Майдану.

Храм також має особливість — з вулиці і не скажеш, що під храмом розташовані ще два поверхи — архітекторка максимально використала можливості схилу. Тому у підвалах церкви є просторі приміщення, де навчають дітей та дорослих, відбуваються різноманітні зустрічі та репетиції. До карантину у неділю навіть діяла кав’ярня, де можна було придбати солодощі від львівських господинь. З цих приміщень відкривається чудовий краєвид на Вознесенський яр. Келії монахів розташовані під цим громадським простором.

Проте церква — це не тільки стіни, а й люди — парафіяни. Тат діють декілька згромаджень: «Матері у молитві», «Лицарі Колумба», спільнота «Калео», а також недільна школа, де займаються як із зовсім маленькими дітками, так і з підлітками. Є і книжкова крамничка.

Щонеділі вранці служать три Святі Літургії, об 11:00 з особливим акцентом для дітей і молоді. Окрасою служби є спів «Маленького хору Василія Великого». До 30-ї річниці Незалежності України дівчата та хлопці записали кліп із переспівом знаменитої пісні Тараса Петриненка «Україно!». Під кінець року вони потішили усіх своїх шанувальників першим студійним альбомом. «Наш човен» — це 11 пісень православного, католицького, греко-католицького та протестантського походження в авторському аранжуванні засновниці гурту Ярини Чепіги.

Під час суворого карантину у церкві дуже швидко налагодили трансляції Літургій онлайн, а навесні 2020 року під час локдауну таким чином навіть благословляли паски. Зараз парафіян просять на Службах бути в масках — не наражати здоров’я ближніх на небезпеку. І продовжують робити включення зі служб у Youtube і Facebook. Щонеділі до молитви таким чином долучаються декілька сотень глядачів.

З невеликого згромадження вірних за двадцять років священникам та монахам вдалося створити активну громаду у заступництві Святителя Василія Великого. Який, до речі, був небесним покровителем просвітителя Русі — святого рівноапостольного великого князя Володимира, названого у хрещенні Василієм.

Ігуменом храму є Тарас Ігор Тижник. Найдовше у київському монастирі служить парох Рафаїл Роман Стефурак — з 2001 року. Завдяки його вишуканому смаку церква завжди виглядає дуже ошатно.

«Щодня двері храму є відкриті для всіх бажаючих взяти участь у богослужіннях, або в тиші серця звернутися до Господа», — кажуть священники храму.

Усі фото зі сторінки монастиря.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»