Військова освіта минулих століть: історія перших київських кадетів

Володимирський кадетський корпус на світлині початку ХХ сторіччя. Фотоательє Гудшона та Губчевського
Володимирський кадетський корпус на світлині початку ХХ сторіччя. Фотоательє Гудшона та Губчевського

13 січня 1852 року у Києві відбулося урочисте відкриття Володимирського кадетського корпусу — одного із найбільш престижних привілейованих середніх військових закладів заритого типу.

До 170 річниці з дня відкриття першої альма-матер київських кадетів, «Вечірній Київ» підготував найцікавіші факти з історії цього відомого закладу освіти.

ІМПЕРСЬКА ПОЛІТИКА

Заснування Кадетського корпусу у Києві було частиною тогочасної військової політики Російської імперії. З метою поповнення особового складу царської армії подібні навчальні заклади за наказом імператора Миколи I були засновані у багатьох губернських містах ще у 30-х роках XIX. У Києві розв’язання цього питання розтягнулося на десятиліття.

Вихованці Володимирського кадетського корпусу. Фото: з відкритих джерел

Лише у 1847 році дворяни Київської, Волинської, Подільської, Таврійської та Херсонської губернії зібрали 200 тисяч карбованців для створення навчального закладу. Знатні родини також зобов’язувалися вносити щороку до 67 тисяч карбованців на утримування юних вихованців.

Заклад одержав назву на честь великого князя Володимира Олександровича — третього онука Імператора, який народився у 10 квітня 1847 року.

ЯК ХУТІР МИТРОПОЛИТІВ СТАВ КАДЕТСЬКИМ МІСТЕЧКОМ

Вид на Залізничний воклал та кадетський корпус напикінці ХІХ сторіччя. Фото з відкритих джерел

Для будівництва Кадетського корпусу у Києві, Микола I особисто вибрав мальовничу місцевість з березовим лісом та ставком на тогочасній околиці міста. Локація мала назву Шулявський гай та користувалася популярністю для прогулянок та заміського відпочинку серед киян, особливо серед студентів Києво-Могилянської академії, що знаходилася під протекторатом Київської богословської академії.

Кадетський ставок взимку. Фото: Оldkiev

У серпні 1857 року місцевість одержала назву Кадетський гай. Вона розміщувалася між Шулявкою, Солом’янкою та Чоколівкою та займала частину сучасного Повітрофлотського проспекту.

Дорога, що вела до навчального корпусу стала називатися Кадетським шосе, у 1908 році вулицею почав курсувати міський трамвай, який з’єднав віддалений район з центральною частиною міста.

Трамвайну лінію до Кадетського корпусу запустили у 1908 році. Фото: Оldkiev

На жаль, з приходом радянської влади у Києві місцевість активно забудовувалася, то ж, у наш час від легендарного Кадетського гаю залишилося небагато. Маловідомий столичний парк «Супутник» та окремі вікові дерева на різних вулицях Солом’янки все ще зберігають пам’ять про історію місцевості…

На згадку про цю сторінку історії нашого міста, у 1993 році була названа вулиця Кадетський гай.

БУДІВНИЦТВО ТА АРХІТЕКТУРА

Спорудження нової будівлі для Володимирського кадетського корпусу тривало 10 років. Було створено спеціальну комісію до якої входили генерал-майор П’єтро Пінкореллі, інженер-полковник Олександр фон Танненберг. Керував будівельними роботами відомий київський зодчий Іван Штром, відомий як один зі співтворців Володимирського Собору та Будівлі Міського театру, знищеного пожежею у 1896 році.

Будівництво Володимирського кадетського корпусу тривало майже 10 років. Фото: Оldkiev

Будівля Володимирського кадетського корпусу — є важливою пам’яткою військово-навчальної архітектури середини ХІХ сторіччя, збудованої у стилі класицизм.

Триповерхова, цегляна з цокольним поверхом та підвалами, у плані Н-подібна, з портиком. Внутрішнє планування характеризується класицистичне чіткою та простою функціональною схемою.

Київські кадети в урочистій залі. Фото: Оldkiev
Кабінет фізики. Фото: Оldkiev
Вітальня закладу у день святкового балу. Фото: Оldkiev

Монументальна споруда домінувала у навколишній забудові. Зараз у ній розміщується Міністерство оборони України.

Окрім головної будівлі у Кадетському гаю також було облаштовано літній кадетський табір: дві літні казарми, відкриті намети для їдальні та гімнастичне містечко (споруди не збереглися). У великих кадетських ставках, у низині, було обладнано літні купальні для вихованців; зимовий басейн містився в навчальному корпусі.

ПЕРШІ УЧНІ, НАВЧАННЯ та ТРАДИЦІЇ

Першими учнями Володимирського Київського кадетського корпусу стали 200 дітей дворянського походження від 9,5 до 12 років — переважно уродженці Південно-Західного краю, діти офіцерів та дворян.

Навчальною частиною опікувався інспектор класів, а посади вчителів обіймали частково корпусні офіцери, частково — працівники цивільних навчальних закладів Києва.

Педагогічний колектив складали військовослужбовці. Фото: Оldkiev

У 1865 році, внаслідок військової реформи, кадетський корпус перейменували Володимирську військову гімназію — загальноосвітній заклад з початковою військовим вишколом.

Попередню назву відновили у 1882 році, а з 1886 року вихователями призначалися лише військовослужбовці.

Навчальний рік починався серпня до липня та складався із 2 семестрів з екзаменаційними сесіями.

Кадети грають у крокет. Фото: Оldkiev

Діти, які вступали до першого класу, мали знати 12 молитов і 10 заповідей Божих, добре читати й писати без грубих помилок, чітко розповісти прочитане, легко розв’язувати нескладні задачки та вільно читати французькі та німецькі тексти. Учням викладали Закон Божий, російську та іноземні мови, історію, географію, основи математики та фізики, природознавство, чистописання і малювання.

У старших загальних класах корпусу викладалися топографія та законодавство.

Окрім зазначених вище обов’язкових предметів кадетам викладали також фехтування, гімнастику, рухомі ігри, хоровий спів, музику, гру на струнних і духових інструментах. У вільний від навчання час, вихованці грали у крокет, кегельбан та городки.

Уроки фізичного виховання. Фото: Оldkiev

До послуг вихованців були бібліотека та музей, а в 1912 році видавався часопис «Кадетський журнал».

12 травня кожного року на великому кадетському плацу відбувалося свято мистецтв, а у липні організовувалася освітня подорож для кадетів пароплавом униз по Дніпру.

Учні також мали можливість ходити до театру: в архівах зазначається, що малозабезпечені вихованці безоплатно відвідали 19 жовтня 1913 року ранкову виставу «Ідіот» Федора Достоєвського у театрі «Соловцов».

Час від часу, кадети влаштовували літературно-вокальні вечори. Наприклад, у день корпусного свята 10 грудня 1915 року, 60 кадетів відвідали лазарет та виступили перед пораненими на фронті солдатами. Учні розважали бійців гуморесками, виконували музичні п’єси у супроводі кадетського духового оркестру.

Востаннє корпусне свято відзначили 10 грудня 1916 р. — у 65-ту річницю заснування корпусу.

ГОЛОВНА СВЯТИНЯ ЗАКЛАДУ

Як переважна більшість навчальних закладів, кадетський корпус також мав свою власну домову Володимирську церкву, що знаходилася на другому поверсі східного крила.

Домова церква Володимирського кадетського корпусу. Фото: Оldkiev

Братія храму складалася з настоятеля, диякона і трьох псаломщиків. Щорічна винагорода, яку вони отримували, становила відповідно 720, 450 та 180 рублів.

Розкішні ікони для одноярусного іконостаса написали петербурзькі живописці — академіки Микола Тихобразов, Микола Лавров та Кирило Горбунов.

Окрасою храму були також чудові люстри, красиві свічники біля ікон, 2 напрестольні п’ятисвічники та інші дорогоцінні культові предмети.

Імператор Олександр III, відвідавши храм 1885 року і приємно вражений побаченим, вигукнув: «Пречудова церква!», а військовий міністр, генерал-лейтенант Олексій Куропаткін, побувавши у ньому 1898 року, запевняв, що подібної за красою церкви не мав жоден із кадетських корпусів, що існували тоді в країні.

Усе це значною мірою мало сприяти вихованню у кадетів стійких релігійних почуттів. З них складався великий, на 2 кліроси хор, який своїм чудовим співом зачаровував вірян.

Цікавим фактом про домовий храм, є те, що у ньому у 1917 році вінчався колишній вихованець закладу Всеволод Голубович з Тетяною Кардиналовською, який обіймав посаду прем’єр-міністра Центральної Ради УНР. На вінчанні були присутні Михайло Грушевський та Симон Петлюра. Церква була закрита більшовиками у 1919 році.

ВІДОМІ ВИХОВАНЦІ СЕРЕД КИЇВСЬКИХ КАДЕТІВ

Київські кадети на прогулянці у гаю. Фото з відкритих джерел

Впродовж перших 50 років, корпус та гімназія випустили понад 2 тисячі вихованців.

В різний час у стінах закладу навчалися:

Олексій Тілло (1839–1899)- географ і картограф, автор першої рельєфної карти Російської Імперії;

Олексій Ігнатьєв (1877–1954)- син київського генерал-губернатора, військовий, розвідник та автор роману «П’ятдесят років у строю», дипломат, генерал-лейтенант;

Сергій Остапенко (1881–1937)- економіст, голова уряду УНР в 1919 році;

Микола Духонін (1876–1917) — останній Головнокомандувач Царською Армією (по-звірячому вбитий більшовиками в 1917 році, який відмовився їм підкоритися);

Микола Крилов (1879–1955, український математик, механік, професор, доктор математики, академік, заслужений діяч науки);

Київські кадети у 1900-х роках. Фото: Оldkiev

Серед вихованців кадетського корпусу були відомі діячі доби національно-визвольних змагань:

Полковник Всеволод Петрів (1883-1948) — утворив український гайдамацький полк імені Костя Гордієнка, на чолі якого захищав Українську Центральну Раду під час січневих подій 1918 року у Києві. у серпні — листопаді 1919 року обіймав посаду військового міністра УНР, у квітні — червні 1920 року — начальник Українського Генерального штабу.

Генерал Олексій Галкін (1866 — 1940) керував Головним штабом армії Української Держави у квітні — грудні 1918, військовий міністр УНР 1920 — 21 років.

За 50 років заклад випустив понад 2000 учнів. Фото з відкритих джерел

Освіту в цьому престижному закладі також здобули: відомий філософ — екзистенціаліст Микола Бердяєв (1874–1948) та призабутий у наш час художник-пейзажист Микола Дубовський (1859-1918).

Дядько-полковник майбутнього митця, що викладав у київському кадетському корпусі відзначав, що хист до військової справи у хлопця посередній, а ось художній дар — унікальний.

Микола Дубовський — один з небагатьох пейзажистів свого часу, відзначений декількох золотих та срібних нагород за участь у художніх міжнародних виставках у Парижі та Мюнхені.

У 2013 році, його картина «Благовіст» стала топ — лотом на торгах лондонського аукціонного дому MacDougall's та була продана за рекордну суму — 777 000 фунтів стерлінгів.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»