Один вдома: як Кевін вперше заговорив українською

Картина «Один вдома» не потребує представлення. Пригоди Кевіна люблять діти та дорослі, які солодко ностальгують при перегляді комедії. Щороку телеканали транслюють фільм про хлопчика, який стійко й мужньо охороняє свій будинок. І нехай ми знаємо всі фрази напам’ять, кожен перегляд все одно викликає щирі переживання, змушує не тільки посміхатися, а й реготати від душі.

Тож, напередодні Нового Року «Вечірка» поспілкувалась з акторкою театру, кіно та дубляжу Оленою Узлюк, голосом якої заговорив вперше в Україні улюблений Кевін.

*Цей текст вперше було опубліковано 1 січня 2021 року.

— Олено, Ви акторка театру та кіно, а як закадрове озвучення й дубляж увійшло до Вашого життя?

— Ця довга та цікава історія розпочалась понад 20 років тому. Своєрідним відліком став 1994-й, коли на нашому телебаченні з’явився канал ICTV і розпочалась трансляція перших серіалів вже українською мовою. Тоді мені запропонували озвучувати серіал «Морена Клара» на 150 серій. Працювали разом з Олексою Негребецьким, який редагував серіал та був його режисером. Глядачеві він більше знайомий комедійним серіалом «Альф».

Згодом був створений канал «1+1», з яким паралельно відкривалися студії. Десь до 2000-х років в мене була робота у 10-15 студіях, на яких періодично озвучувала рекламу, документальні фільми, серіали, мультфільми, програми тощо.

Але навіть не думала, що закадрове озвучення займе чималу частину життя та подарує зустрічі з талановитими людьми. Приємно усвідомлювати, що моїм голосом розмовляють герої, яких багато хто любить.

— Розкажіть, як запропонували озвучувати Кевіна у «Сам удома»?

— Студія «1+1» у 1997 році вирішила робити двоголосе закадрове озвучення українською мовою. У перекладі фільм мав лише два голоси акторів: всіх персонажів-чоловіків озвучував Олександр Завальський, а жіночих — я.

Режисером був Станіслав Чернілевський, на думку якого ми з моїм партнером вдало підходили по жанру до «Один вдома».

За своє життя зробила багато робіт й наразі затверджена за великою кількість голлівудських актрис, але й гадки не мала, що фільм стане настільки культовим за нашої озвучки!

— Як так сталось, що хлопець Кевін говорив саме Вашим голосом, а не Олександра Завальського?

— Зазвичай так розподіляються ролі, що маленьких хлопчиків до мутацій відають озвучувати жінкам, бо так м’якіше звучить. А вже тінейджери у кадрі розмовляють чоловічим голосом.

— Чи були у Вас варіанти, яким голосом заговорить Кевін? Можливо був прототип?

— Тут механізм простий: коли ти бачиш на екрані актора, то в тебе вмикаються професійні навички, які допомагають інтуїтивно відчути правильне транслювання емоцій і стану. Вміти знайти у собі відповідний голос до героя. Звичайно, це досвід у поєднані з відчуттям персонажу.

З Кевіном був природний шлях: я побачила худенького, бліденького хлопчика й відразу зрозуміла, як піднести правильно його глядачеві. Голоси жіночих персонажів «Один вдома» — це також моє візуальне сприйняття. А щодо прототипів, то їх не було, бо все й без них органічно склалось.

— Скільки днів тривала робота над «Сам удома»?

— Увесь фільм ми озвучили за одну зміну, яка тривала 5-6 годин. Зараз така робота була б зроблена за ще менший відрізок часу, враховуючі сучасні технології. Тоді ми великою сім’єю працювали разом у студії: інженер, звукорежисер, я та Олександр. Робота досить клопітка, адже все писалось на касети. Результат, до речі, був відмінним, бо бачиш та чуєш партнера, а тому працюєте, як єдиний механізм.

Сьогодні ж інша технологія запису: звук пишеться кільцями, фразами і актори мають змогу працювати окремо одне від одного.

— Чи просили Вас знайомі або близькі говорити голосом улюбленого Кевіна?

— До нас у «Молодий театр» приходять актори, які виросли на фільмі «Один вдома». Це досить кумедно виглядає, коли вони говорять мені, що на спільних репетиціях чують Кевіна. Їм складається враження ніби лежать під ковдрою, як у дитинстві та передивляються новорічну стрічку.

Це такий собі психологічний процес, через який ми сприймаємо світ: запах, звук, зображення. Гадаю, що фільм настільки часто крутили, що всі запам’ятали наші голоси. Не можу не підкреслити, що озвучка й правда дуже вдала!

— Як Вам вдалося полюбитися та запам’ятатися глядачеві?

— Ми працювали за принципом не заважати глядачеві дивитись картину. Його не повинно нічого відволікати та дратувати, бо іноді дивишся картину й думаєш: «Чому я слухаю тільки голос, а не дивлюся фільм?!».

— З якими сценами у Вас виникали проблеми?

— Були дві сцени, з якими було емоційно складно: перша, коли Кевін біжить із пташкою в руках до леді, яка годує голубів — досить зворушливо та мило; друга сцена — це зустріч хлопчика із мамою біля ялинки. Я тоді плакала та не могла швидко відійти. Дивилась на текст, не розуміючи, як зібратись й без сліз озвучувати.

Але, відходячи від емоцій, були й надихаючі для мене моменти. Так, при озвучці другої частини «Один вдома», а саме сцени з магазина іграшок «Скринька Дункана», я взяла собі за мету поїхати в одну з європейських країн на різдвяні свята, аби потрапити в такий самий великий іграшковий магазин з моїми дітьми та замість Кевіна стояти біля каси з грошима.

— Завдяки чому «Один вдома» став символічним фільмом до Нового Року?

— Думаю, завдяки поєднанню щирості та комічності. До того ж стрічка вчить знаходити з будь-якої ситуації вихід, навіть якщо поруч нікого немає.

— Щодо Вашого улюбленого новорічного фільму, то який він?

— Із самого дитинства головним новорічним фільмом був «Іронія долі». Люди мого покоління погодяться, що картина дійсно на всі часи. А у теперішні зимові свята дивлюсь будь-яке нове хороше кіно. З’являються нові талановиті режисери — хочеться познайомитися з усіма. Тому в Новий Рік у мене великий вибір для перегляду.

P. S. Після прочитання інтерв’ю, радимо подивитись «Один вдома» за озвучкою Олени Узлюк та Олександра Завальського. Не забудьте підкріпитись чимось солоденьким. Приємного перегляду!

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»